Мобілізація – не страшилка, а інструмент національного порятунку. Тобто всіх і кожного

Питання про мобілізацію в Україні з недавніх пір виринуло і стало ледь не головним питанням дня. 

Ми навмисне вживаємо термін «з недавніх пір», щоб підкреслити, що з початку масованого вторгнення агресора в Україну такого питання не виникало. Весною-влітку 2022-го року і аж до завершення 2022-го року мобілізація та призов йшли звичайним плином, не збурюючи жодним чином життя суспільства. Однак вже у 2023-му році стали відчутними труднощі у проведенні мобілізаційних заходів. Про мобілізацію стали більше говорити, з приводу проведення мобілізаційних заходів та виконання мобілізаційних завдань стали обов’язковими проведення всіляких зібрань і нарад, якими опікувалися органи місцевої влади. Водночас і вже за давньою сумною традицією, яка давно мала місце в Україні, розповзалися так звані думки, а потім ще й чутки, що влада і військове відомство (ТЦК та СП) не можуть дійти взаємодії у питаннях налагодження виконання заходів із мобілізації. Певний негативний вплив спричинили всілякі повідомлення у ЗМІ, а ще більше – всілякі соціальні мережі, канали, сайти, де смакувалися картинки і ситуації, коли між працівниками ТЦК та СП, представниками Національної поліції і громадянами України виникали непорозуміння, що згодом переростали у гучні скандали. Все це разом створювало додаткові підстави для нагнітання і створення антимобілізаційних настроїв. Про такі настрої ніхто не говорить в офіційних виступах, ця тема має дуже непатріотичний вигляд і неабияк заважає певним чином підтримувати у громадянському суспільстві України соціальний оптимізм та віру в перемогу над загарбником.

Ми звернулися до начальника Восьмого відділу Житомирського РТЦК та СП підполковника Івана Музики, аби він розповів про ситуацію із мобілізацією та загалом про ситуацію, якою опікується керований ним орган влади на теренах Романівської та Миропільської громад.

- Я не скажу, що мобілізаційні заходи на території обох названих вами громад проходять швидко, як то кажуть, без жодної проблемної ситуації чи труднощів. Навіть якби не було широкомасштабного вторгнення, в Україні вже давно назріла низка законодавчих змін і новацій, які мали б осучаснити військовий облік, починаючи від первинного обліку призовників і завершуючи військовим обліком деяких категорій громадян так званого пенсійного віку. Зараз ми пожинаємо наслідки таких недоліків та відвертих провалів, які накопичувалися десятиліттями. Але це все ж таки питання до законодавців, до Верховної Ради України, яка чудово розуміє усім тепер помітні недоліки нашої системи мобілізації. Ми, як представники держави і ЗСУ, разом із виконавчою владою на місцях маємо відчувати ту відповідальність, яка зумовлена вимогами нинішнього, нехай і недосконалого, законодавства. І ми це робимо. Не буду посипати голову попелом, що справи кепські, бо це не так. Тим песимістам і знавцям, які безапеляційно стверджують щодо перекосів із мобілізації з перевагою сільського населення, скажу, що це неправда, а, якщо точніше – чистий фейк. Ще одна легенда, яку дехто бездумно повторює, стосується фрази, що вже всіх призвали і мобілізували, а тепер взялися за інвалідів, жінок і т. п. Можу назвати лише одну цифру, бо загалом цифр щодо мобілізації зазвичай не прийнято розголошувати. Так от, поки що в ході мобілізації у нас на Романівщині призвані до лав ЗСУ лише 3,6% військовозобов'язаних, які стоять на обліку. Сказати, що ми мало працюємо над тим, аби збільшити темпи мобілізації, також не можна. Разом із місцевою владою, разом із працівниками Національної поліції працюємо винятково у законодавчому полі, дотримуючись букви закону. Водночас ми відчуваємо, що ситуація у суспільстві вочевидь погіршується і нагнітається. Культивується розбрат, бажання знайти винуватого або ж того, хто начебто мав би йти до ЗСУ у першу, у другу чи ще там якусь чергу. Ще один стереотип стосовно «якось воно буде» також живучий і дається взнаки. Водночас про справжню ситуацію люди не знають і, схоже, що й не дуже хочуть знати. Найперше, про що варто сказати і про що варто знати. Повістка, вручена у належний спосіб, не означає стовідсоткової ймовірності призову. Військові частини (бригади), маючи досвід бойових дій, розуміючи потребу у справді гарно підготовлених військовозобов'язаних, влаштовують суворий і вимогливий відбір. Якщо простіше – просто так після того, як віськовозобов'язаний пройшов відповідну медично-лікарську комісію, його до підрозділу ЗСУ не візьмуть. Щонайперше і в обов'язковому порядку такий чоловік має пройти належний курс військової підготовки або ж перепідготовки. Вже потім, коли військовослужбовець із основами знань та навичок, здобутих у ході майже тримісячного навчання, потрапляє у військову частину, новачків чекає період військового злагодження, аби вони розуміли специфіку тих бойових завдань, яку виконує їхній підрозділ. Декому із мобілізованих випаде нагода навчатися в одному із зарубіжних центрів підготовки військовослужбовців, які надають нам майже пів десятка натівських країн.

- Стосовно нового закону, який ми зараз не збираємось обговорювати, але хотілося б запитати вашу думку стосовно його головних завдань та очікувань збоку, наприклад, професійних військовослужбовців.

- Якщо коротко, ми чекаємо відповіді на багато конкретних запитань, які поки що мають нечіткий вигляд, не підкріплені так званими підзаконними актами. А загалом новий законопроєкт, який зараз активно допрацьовується, має встановити чіткі правила військового обліку, служби та мобілізації. Ось власне те, що ми від нього очікуємо. Проте я далекий від того, що саме по собі прийняття нового закону одразу призведе до покращення ситуації. Слід внести величезні корективи в інформаційну роботу, у виховну роботу. Суспільство, яке несе шалені втрати від агресора, що поставив за мету знищити цілий народ, має бути відповідним чином налаштоване. Мушу зауважити і звернути увагу наших громадян, що в Україні ще зовсім мало знають про те, що із 1 січня 2024-го року вступив в дію ще один фундаментальний безпековий закон «Про основи національного спротиву». Він якраз більше стосується органів влади та громадянського суспільства, але це дуже важливий документ. І його поява може дуже активізувати роботу всередині нашого суспільства в напрямі забезпечення його безпеки та спротиву. Втім, про це слід поговорити окремо. А ще краще – залучити до такої розмови широку громадськість.

Нагадаємо, 7 лютого законопроєкт про мобілізацію ухвалено у першому читанні.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.