Каналізаційна катастрофа в Зарічанах: коли чиновницька байдужість стає екологічною загрозою

У селі Зарічани поблизу Житомира — екологічна та санітарна катастрофа. 

 Через зупинку роботи каналізаційно-насосної станції (КНС), нечистоти з багатоквартирних будинків просто течуть вулицями, затоплюючи подвір’я мешканців, городи, дитячі майданчики. Місцеві жителі б’ють на сполох, але їхні звернення до влади — мов гук у порожнечу.
«Вирішуйте як хочете»
Причиною катастрофи стало рішення ліквідованого підприємства — філії «Зарічанський ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» — припинити обслуговування КНС, яка десятиліттями перекачувала стоки від кількох багатоквартирних будинків. Підприємство, яке колись збудувало і самі будинки, і інфраструктуру для їх функціонування, залишило громаду сам-на-сам із наслідками власного банкрутства.

Мешканцям, фактично, просто надіслали листа: «Ми припиняємо надавати послуги. Вирішуйте самі». Із 30 червня станція зупинилася — без будь-якого попереднього узгодження з водоканалом, без плану переходу, без тимчасового механізму.

 

Стоки з туберкульозного будинку — на вулицях

Особливу тривогу викликає ситуація з одним з будинків ОСББ «Зарічани-1», який, за словами жителів, відомий випадками захворювання на відкриту форму туберкульозу. Один з мешканців каже: «Стоки з цього будинку виходять прямо сюди. А діти тут граються, бігають босоніж. Для знищення туберкульозної палички потрібно або 15 років, або 4 години кип’ятіння. А тут вона просто тече по землі».
Це вже не лише питання комфорту — це пряма загроза здоров’ю. Проблема торкнулася всіх: і тих, хто під’єднаний до аварійної мережі, і навіть тих, хто має автономні вигрібні ями, — каналізаційні потоки просто перетікають від сусідів.
Голова ОСББ «Зарічани-1» Станіслав Павловський стверджує: мешканці не сиділи склавши руки. Вони зверталися до Станишівської сільради, екологічної інспекції, Житомирводоканалу, просили створити комісію, шукали шляхи підключення до системи Житомира. Та, попри це, відповідей конкретних не отримали. Проблему перекладали з одного столу на інший.
Ситуація у Зарічанах — симптом глибшої проблеми: безвідповідального управління спільною інфраструктурою. Старі системи, які колись були на балансі підприємств, з роками опинилися «поза законом» — без балансоутримувачів, без сервісу, без плану розвитку. У випадку аварії — жодна інституція не вважає себе відповідальною.
Жителі села намагаються об’єднатися, подають заяви, організовують збори, навіть готові співфінансувати ремонт. Але без участі громади — жодна ініціатива не просувається. Ба більше — деякі мешканці отримали відповідь: «Викачайте за власні кошти. Якщо тече — подавайте до суду». 
Це — пряма відмова від виконання обов’язків.
Які наслідки?
1.  Санітарна небезпека — загроза спалаху інфекційних хвороб, зокрема туберкульозу та гепатиту А.
2.  Екологічна шкода — фекальні води потрапляють у ґрунт і можуть дістатися до джерел питної води.
3.  Моральне виснаження людей — відчуття покинутості та правової безвиході.
Село Зарічани — не окраїна цивілізації. Це частина великої громади. І мешканці мають право не жити на вулиці, де тече каналізація.
Влада мусить вийти з тіні бездіяльності. Бо коли каналізація тече просто вулицею — тече й довіра людей до держави.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.