І знову про плавальний басейн у Романові: на місці фундаменту встановлено палі і ростуть…запитання

Власне кажучи, історію про те, як у Романові вирішили збудувати фізкультурно-оздоровчий комплекс із чашею плавального басейну, сьогодні знають не лише у Романові, але й у інших містах Житомирщини. Спочатку, коли ситуація із басейном перебувала лише на рівні намірів, коли у Романові відбулися громадські обговорення, громаду не лише Романова, але й усього Романівського району охопила певна ейфорія. Звісно ж, поява у райцентрі такого потужного соціального об’єкта вселяла у більшості людей якщо не радість, то напевно ж приємні очікування. Така собі мрія, яку, здавалося б, зовсім неважко втілити у життя. Воно й справді виглядало так, що будівництво басейну зі спортзалами – справа всього лише річної перспективи. Але так було доти, поки не настала пора взятися за конкретні обчислення, розрахунки і передбачити усі без винятку фактори, які супроводжуватимуть будівництво та експлуатацію майбутнього спортивного об’єкта. І якраз на цьому етапі ентузіазму, оптимізму, а головне – прозорості та відкритості інформації щодо майбутнього комплексу із басейном різко поменшало. На превеликий жаль, у Романові так і не вивчили досвід побудови і перших місяців експлуатації плавального басейну у Ємільчиному. Так само за бортом уважних і ретельних розрахунків опинився кошторис вартості утримання плавального басейну у Новогуйвинську, де чаша із водою перебуває на утриманні місцевого танкового заводу. У Романові могли (і повинні були!) звернути увагу на те, що у сусідньому Любарі також забажали збудувати басейн, але якісно іншого (значно меншого) масштабу. А розташоване по сусідству із Романовим місто Чуднів взагалі не забажало братися за спорудження басейну. Навіть – маленького.

 Ну а тепер, як кажуть, пора б взятися і за економіку. Вже перший показник величиною у 60 мільйонів гривень, який визначив контури очікуваної вартості спортивного об’єкта у Романові, виглядав надто грізно. І, якщо чесно, мабуть що нереально. Адже для Романова 8 чи максимум 12 мільйонів гривень є показниками астрономічного порядку, бо ж бюджети Романова і Романівського району виглядають зовсім скромно на фоні низки інших  райцентрів Житомирщини. Із самого початку появи задуму щодо побудови у Романові спорткомплексу-басейну було зазначено, що реальна можливість виконання проєкту визначається однією обов’язковою обставиною – фінансуванням новобудови коштами державного бюджету. Йшлося, звісно ж, про мільйонні надходження із ДФРР (Державного фонду регіонального розвитку). У Житомирі, зокрема, на кошти ДФРР якраз у ці роки активно фінансувалися стадіони «Спартак» і «Полісся». У Радомишлі за 12 чи то за 15 мільйонів капітально відреставрували спорткомплекс «Динамо». Але ж 60 чи хоча б 40 мільйонів для спортивного об’єкта у невеликому райцентрі на Житомирщині у державному бюджеті навряд чи хтось зміг би «вибити». Навіть для такого старожила Верховної Ради України, яким донедавна вважався Віктор Развадовський, такий показник у пів сотні мільйонів гривень однозначно був би нездоланним і непосильним.

Районна рада відмовила, але замовник все ж таки з’явився

Зрештою, у 2019-му році, якраз посеред літа, спорткомплекс із басейном у Романові таки розпочали будувати. За дуже дивних обставин, а якщо точніше – без дозволу. Взагалі уявити таке у будь-якій іншій державі, мабуть, дуже важко. Але в Україні і зокрема – у Романові, виявляється, що можна. Адже усім відомий той факт, що у листопаді 2017-го року сесія Романівської районної ради відмовила своїй комунальній установі «Романівська ДЮСШ» виступати замовником виконання робіт з будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу «Плавальний басейн» у смт Романові. Але чи то у Романові районна рада лише на папері вважається найвищим органом влади у районі, чи то наказ  або «порада зверху» від могутнього чиновника зробили свою чорну справу, однак керівництво Романівської ДЮСШ надалі самовпевнено і доволі рішуче виступило у ролі замовника і оголосило про відкриті торги на закупівлю будівельних робіт. Далі, як кажуть, все пішло й поїхало. У листопаді 2018-го року наказом директора Романівської ДЮСШ затверджено проєкт вартістю 748 тисяч гривень. Трохи згодом вартість проєктувальних робіт, які начебто виконували фахівці Житомирської архітектурно-проєктувальної майстерні, зросла вже до 977 тисяч гривень, але такі цифри, схоже, вже нікого не хвилювали. Мова зайшла про десятки мільйонів гривень, тож десятки тисяч на такому фоні видавалися дріб’язком. Знову ж таки процес закупівлі «будівельних робіт», організований тендерним комітетом Романівської ДЮСШ, проходив дуже цікаво, але й водночас не менш підозріло. Втім, якщо правильно кваліфікувати те, що сталося у лютому поточного року, то скажемо так: тендер не обійшовся без порушень. Якщо точніше – щодо його учасників були допущені дискримінації. Адже досі так і незрозуміло, чому переможцем тендеру на будівництво спорткомплексу із басейном у Романові виявилась печально відома у Житомирі фірма «АртХаус»? Адже цінові пропозиції, запропоновані двома іншими учасниками тендеру, були вочевидь вигіднішими. Так, наприклад, фірма «Візин Річ» пропонувала збудувати комплекс із басейном у Романові за 44,9 (!) млн грн, а ще один учасник тендеру – «Поліська логістична компанія» також пропонувала дешевшу вартість будівельних робіт, ніж вищезгадана «АртХаус». Усі ці факти і деталі численних порушень у процесі підготовки та початку будівництва басейну у Романові були оприлюднені 18 листопада 2019-го року на сесії Романівської райради. Але вже зараз зрозуміло, що це лише початок. Новобудова спорткомплексу у Романові хоча й завмерла на рівні так званого «нульового циклу», але вже встигла стати справді могутнім і масштабним об’єктом для всіляких зловживань. Наразі процес встановлення порушень продовжується, а тому прокурор Новоград-Волинської міської прокуратури, яка 18 листопада 2019-го року вразила депутатський загал численними фактами встановлених і вже зафіксованих зловживань, надалі продовжить цей не дуже приємний процес.

«Вбухали» лише 5 мільйонів. І що тепер?

 Тим часом зрозуміло, що вкладені влітку 2019-го року (у народі кажуть – «вбухані») у споруду майбутнього спорткомплексу майже п’ять мільйонів гривень стануть черговим пам’ятником безладу, безгосподарності, непрофесіоналізму і… корупції. Водночас закляклий у Романові фундамент із палями для майбутніх стін спорткомплексу має усі шанси стати ще й символом безкарності. Для тих, хто легко погоджується приймати і ухвалювати абсолютно сумнівні, або навіть відверто авантюрні проєкти. Сьогодні у Романові дедалі менше тих людей, які волають про будівництво басейну за будь-яку ціну. Волати, як виявилося, неважко, але ось із коштами для побудови спорткомплексу майже за 55 мільйонів гривень куди складніше. Сьогодні дедалі очевиднішим стає висновок про абсолютно авантюрний експеримент зі спробою побудувати басейн із спорткомплексом у Романові. До речі, і як не дивно це почути, але ідея із будівництвом невеликого басейну у Романові може бути втілена в життя вже зовсім незабаром. Десять-дванадцять або ж максимум чотирнадцять мільйонів гривень для Романівського району (за підтримки обласного бюджету) – цілком посильна мета, якщо не за рік, то хоча б за два. А от що робити із майданчиком, де облаштований фундамент спорткомплексу-басейну, питання не лише до громади романівчан. Його варто вже зараз адресувати і владі Житомирської області, яка також причетна до будівельного експерименту у Романові. Зважаючи на скруту державного бюджету зразка 2020 року і наразі вже зовсім обмілілий Державний фонд реконструкції та розвитку (ДФРР), очікувати на підмогу у будівництві басейну у Романові сьогодні і завтра не варто. Найімовірніше, романівчанам доведеться шукати приватного інвестора. Як швидко вдасться це зробити – сказати чи прогнозувати важко. Все залежатиме від розвитку економіки у масштабах всієї держави. Поки що грошей для таких об’єктів, як басейн у Романові, ні у держави, ні, тим паче, у місцевої влади Романівського району немає. І сказати про це треба чесно. Вже давно пора!

P.S. У ситуації із побудовою спорткомплексу-басейну у Романові залишається ще дуже багато питань. Шукати відповіді на них варто і доцільно не лише у Романові, але куди більшою мірою – у Житомирі. Наразі тут продовжується процес реорганізації владних органів обласного рівня, а також триває їх докорінне кадрове оновлення. Імовірніше, чиновників, які знали і погоджували не одне питання із побудовою у Романові спорткомплексу за 55 мільйонів гривень, у кабінетах Житомирської обласної адміністрації або вже немає, або ж – скоро вже не буде. Ну а запитання все ж таки залишаються, і відповіді на них давати все ж таки доведеться.

Віктор Першко

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.