Дві біди по-житомирськи: дороги тануть, зупинки стають небезпечними
Зима в Україні — явище регулярне. Сніг у лютому — не аномалія. Мінусова температура — не форс-мажор.
Проте щоразу, коли приходять серйозні опади, складається враження, що для міських служб Житомир це несподіваний природний експеримент. І якщо стан дорожнього покриття вже став хронічною проблемою, то цього сезону особливої гостроти набула інша — безпека зупинок громадського транспорту. У місті можна побачити парадоксальну картину: центральні магістралі формально посипані сумішшю, техніка продемонстрована на камери, звіти оприлюднені.
Натомість зупинки громадського транспорту залишаються засипаними снігом, вкритими льодом, без розчищених підходів, із небезпечними навислими бурульками на дахах павільйонів і прилеглих будівель.
Люди змушені чекати маршрутки або тролейбуса буквально на проїжджій частині, бо на саму зупинку фізично неможливо зайти. Літні люди ковзають, матері з дітьми шукають сухий клаптик асфальту, а пасажири виходять із транспорту просто в снігові замети. Це вже не про комфорт — це про базову безпеку.
Крижані глиби над головами
Окрема загроза — крига, що звисає з дахів будинків і конструкцій зупинок. Під час відлиги бурульки перетворюються на масивні крижані глиби, які зриваються вниз без попередження. Йдеться не про естетику міського простору, а про реальний ризик тяжких травм або навіть летальних випадків. Відповідальність за безпечний стан будівель і споруд чітко визначена законодавством: балансоутримувач зобов’язаний забезпечити їх утримання у безпечному стані. Проте фактично містяни залишаються сам на сам із небезпекою — без попереджувальних стрічок, без оперативного очищення дахів, без системного контролю.
Дороги, що «тануть» разом із снігом
Паралельно з цим у місті руйнується дорожнє покриття. Асфальт, укладений торік, не витримує першої ж зими. Провалля на окремих вулицях, просідання покриття після розриттів під комунікації, латання «по живому» — усе це стало звичним елементом міського пейзажу. Коли ремонт завершують у липні, а вже навесні покриття вкривається ямами, це свідчить або про порушення технології, або про відсутність належного технічного нагляду, або про формальний підхід до приймання робіт.
Сніг, вода і транспортний параліч
Після потепління місто стикається з іншою проблемою — талими водами. Нерозчищений сніг блокує стоки, вода накопичується на проїжджих частинах і тротуарах. Автівки долають «міські озера», пішоходи — крижані бар’єри. Громадський транспорт запізнюється, маршрути змінюються, рух ускладнюється. І все це — на тлі щорічних звітів про повну готовність до зимового періоду.
Піар проти реальності
Щоразу перед початком холодів комунальні служби демонструють техніку, придбану за кошти громади. Але в перші дні серйозних снігопадів ця техніка масово виходить з ладу або зникає з поля зору містян. Питання логічні: • який фактичний технічний стан машин? • чи проводиться незалежний аудит закупівель? • хто несе персональну відповідальність за поломки? • чому зупинки та пішохідні зони не є пріоритетом у прибиранні?
Без відповідей на ці питання щорічна історія повторюватиметься. Міська інфраструктура — це не лише дороги для автівок. Це тротуари, зупинки, підходи до соціальних об’єктів, безпечні дахи над головами перехожих. Коли людина ризикує здоров’ям, просто очікуючи транспорт, це означає системний збій управління.
Житомир потребує не показових виїздів техніки на камеру, а чіткої, прозорої й професійної організації зимового утримання міста. Інакше щозими дві біди знову зустрічатимуться — просто на зупинках громадського транспорту, під крижаними брилами, що падають із дахів.
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
