День Європи як черговий «дедлайн»? Чи – безвідповідальна обіцянка?

Ще за тиждень в Україні відзначають день пам’яті загиблих у Другій світовій війні, хоча більшість населення нашого міста ще пам’ятає це свято як День перемоги. Віднедавна в Україні прийнято відзначати й день Європи як символ устремління нашої країни до найкращих стандартів європейської демократії. І з кожним роком традиція відзначати день Європи стає поширенішою і набуває великого розмаху. У Житомирі нинішній травень має стати своєрідним бенефісом європейських цінностей, а тому новітня українська традиція святкування дня Європи має бути пошанована винятковим благоустроєм, чистотою та охайністю міської території загалом, а центральної частини Житомира – особливим чином.

Чи вистачить «для Європи» місячника весняного прибирання?

І ось тут у нас мають виникнути одразу ж декілька запитань. Перше – чи встигнуть будівельники, ремонтники, комунальники міста Житомира завершити те, що розпочато торік і що не було завершено, впорядковано та облаштовано?

Місяць тому, під час своєї прес-конференції мер Житомира Сергій Сухомлин детально і навіть категорично запевнив журналістів місцевих ЗМІ у тому, що день Європи у травні 2017-го має стати символом не лише прихильності українців до європейських цінностей, але й остаточним «рубежем» у питанні завершення процесу впорядкування центральної частини міста Житомира. Аби підсилити важливість цієї дати і велич новітнього свята, Сергій Іванович зазначив, що на гостину до Житомира прибудуть представницькі делегації від міст - побратимів. Зокрема, йшлося про те, що польське місто Битом привітає житомирян у суто європейському стилі – виступом чудового симфонічного оркестру. А грузинський побратим Житомира – Кутаїсі також привезе на береги Тетерева свою концертну програму. Хтозна, можливо до цього гостьового переліку доєднаються гості з Болгарії, Німеччини, куди житомирські чиновники полюбляють подорожувати з метою вивчення та запозичення європейського досвіду?

Як би там не було, але свято Європи у Житомирі доведеться відзначити у насправді оновленому і впорядкованому місті. І одним лише місячником із прибирання вулиць, прибудинкових площ та «спальних» мікрорайонів тут не обійтись. Тим більше, що спочатку і негайно треба братися за надолуження прогаяного та виправлення помилок минулорічної «модернізації», яка безславно «заглохла» на фініші 2016-го під супровід морозу та снігопадів. Тепер, коли земля повністю «прокинулась» від зимової сплячки, настає пора ударної роботи, коли не десять чи п’ятнадцять будівельників-шляховиків, а хоча б із десяток бригад із необхідною технікою та оснащенням приступили до впорядкування міської території по - справжньому. Можна сказати «по - новому», але не хотілося б накликати чергових збоїв, промахів та прорахунків. Хоча кожен день, а потім – і кожен тиждень приносять із собою не лише нетерплячку очікуваних результатів «тротуарної» модернізації, але й тривогу з приводу чергового провалу тепер вже новітнього європейського свята.

Адже, якщо день народження Тараса Шевченка у Житомирі відзначили тимчасовим тротуарним «покривом», який чомусь досі ніхто не поспішає демонтувати, то до дня Європи Житомир має позбутися усіх без винятку зелених парканів, які, наче хворі виразки на здоровому тілі, можуть зіпсувати будь-який святково-урочистий настрій. Адже, якщо навіть вважати сквер на розі вулиць Ольжича та Перемоги далеким від центральної частини міста (а торік розпочату тут реконструкцію ще можна відкласти на літо 2017-го), то площа Перемоги зі «скелетом» «Смачної зупинки», звільнений від недобудованого «АТБ» ріг вулиці Київської та Театральної, сквер на розі Театральної та Великої Бердичівської добряче псують загальний вигляд «європейського» Житомира. Годі вже говорити про головну візитівку Житомира – вулицю Михайлівську, яка поки що відремонтована чи відреставрована ледь наполовину. Недоробок тут настільки багато, що важко сказати, чи взагалі Михайлівська зможе прийняти день Європи вже за півтора місяці. Хоча якраз тут, поблизу приміщення колишнього ресторану «Смоленськ», поряд із новим фонтаном, який так поки що й не розпочали облаштовувати інвестори з Італії (?) і має розташуватися головна сцена європейського Житомира у травні 2017-го. Яким чином має відбутися диво, що призведе до зразкового порядку хоча б центральної частини Житомира,сьогодні відповісти важко.

Якщо не встигнемо, то так і буде. Спишемо на війну

Ну а якщо приїдуть гості до Житомира, якщо знову, як це було під час проведення «культурної версії» до дня міста, глядачів та сцену для виступів симфонічного оркестру з Польщі розташують на майдані С..Корольова? То що, гості, які приїдуть на честь дня Європи, не побачать жалюгідного стану міста, яке ще п’ять років тому виглядало куди симпатичніше, аніж сьогодні. Адже кожен, хто захоче хоча б оглянути центр міста, неодмінно задасть питання щодо «тимчасовості» стенду з портретами героїв Небесної Сотні, які загинули більше трьох років тому.

Так само викличуть цікавість залишки пам’ятників «невідомим персонажам» (Леніну, Марксу, Падеревському, Шелушкову), які «милують око» у найбільш публічних місцях Житомира. Що робити із такими «дивами», яких досі не бачила не те що жодна європейська, але й африканська країна? Відповіді на таке запитання не знають ані депутати Житомирської міської ради, ані архітектори - управлінці, ані навіть сам мер Житомира (як головний господарник міста). Тоді для чого ж голосно заявляти про день Європи як про символ оновлення, системності, наполегливості і працьовитості громади великого мегаполісу, яким за всіма ознаками є місто Житомир? Замість реляцій, проголошення чергових і позачергових «дедлайнів», замість вояжів до Китаю, Грузії чи Польщі, можливо насправді треба взятися за конкретну щоденну роботу з прибирання сміття на вулицях тисячолітнього міста? Питання, як то кажуть – з розряду риторичних. Тобто, зрозуміло, що треба терміново «закачувати рукави» і братися до роботи. Гукати громаду, пояснювати, переконувати і, зрештою, просити людей. Або ж, навіть, – і перепросити. І навіть вибачитися. Визнати свої помилки. Ситуація цього вимагає як ніколи.

Хоча, як засвідчує досвід і практика, у Житомирі можуть зробити інакше. Оновлять паркани (таке вже було), прокладуть «тимчасові» тротуари, сяк-так залатають ямки на дорогах і зустрічатимуть гостей. Можливо – у драматичному театрі, якщо «італійський фонтан» залишиться лише дзвінкоголосою обіцянкою. Якщо буде тепло, день Європи можна буде передислокувати до «Ракушки», яку можна «оживити» генеральним прибиранням усього лише за тиждень. Зрештою, гості все зрозуміють. І те, що в Україні йде війна, і те, що господарювати «по - європейському» ми ще не навчилися. Але намагаємося, бо взялися за проведення дня Європи. Так би мовити – долучаємося! Але – не більше!

Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram, YouTube та Google