2500 зниклих дітей по всій Україні: як зупинити втечі підлітків з дому

Журналісти «20 хвилин» вирішили розібратися, чим саме спричинені такі втечі і як їх зупинити.

Звідки росте коріння

Всі ми були підлітками, і кожен на своєму досвіді знає, як це – бути неадаптованою особистістю, яка тільки вивчає світ. Конфлікти, намагання знайти себе, бажання екстриму, нових вражень, дружба і перше кохання. Все це – невід’ємна частина дорослішання і формування особистості. Проте інколи трапляються випадки, коли дитина робить імпульсивні і необдумані вчинки, через що може наражати себе на небезпеку і серйозно потріпати нерви дорослим. Безумовно, тяга до дорослого життя і жага самостійності – перше, що приходить у голову. Але якщо подивитися глибше, то коріння починає рости з батьківської байдужості та незацікавленості, таким чином, підліток починає думати, ніби він незалежний або непотрібний. Це одночасно спроба і звернути на себе увагу, і провчити таким чином байдужих батьків. 

Як цікавитися життям підлітків, щоб не перегнути палку

Психологи радять батькам цікавитися життям своїх дітей, проте і тут палка на два кінці. Справа в тому, що важливо знати межі між особистим простором дитини і вашим бажанням дізнатися про життя свого чада. Часто батьки не вміють правильно налаштувати діалог з дітьми, що також є причиною того, що діти тікають з дому. Не варто примушувати дитину розповідати все, навмисно читати її переписку, чіпати особисті речі – все це може тільки спровокувати дитину до втечі. Краще за все спостерігати за тим, як дитина поводиться, в якому вона настрої, наскільки вона налаштована і відкрита до батьків. Важливо розуміти, що втеча з дому – дуже серйозний «дзвіночок», який говорить про те, що між батьками та дитиною не було встановлено комунікацію, не було довіри. Це нездорова форма сімейних відносин. Важливо довіряти своїй дитині, йти на контакт, підтримувати її, цікавитися її життям і інтересами. 

Примітивна форма виховання, якою, на жаль, користується переважна більшість батьків, – це акцент лише на обов’язках дитини. Тобто батьки виступають в ролі такого собі контролера, тим самим обмежуючи свої контакти з дитиною. Звісно, важливо роз’яснити дитині, які вона має обов’язки, але принижувати, сварити чи контролювати дитину за невиконання або за неналежне виконання таких обов’язків – не варто. По-перше, дитяча психіка вразлива. Підлітки дуже імпульсивні, дуже різко сприймають критику. Не варто одразу сваритися з дитиною, адже це також може бути причиною того, що дитина захоче піти з дому. А по-друге, зосереджуючи увагу лише на тому, що дитина повинна, ви ігноруєте її бажання та інтереси.

Втечі дітей у цифрах

За статистичними даними, в Україні за 2019 рік безвісти зникло близько 2500 дітей. Таких випадків на Житомирщині з кожним роком все більше. На щастя, поліція області працює активно і ретельно, завдяки чому юних втікачів одразу повертають додому. Проте не варто забувати, що випадків утеч у житті може бути немало, і ніколи не знаєш, як така пригода може закінчитися. Тікати з дому – дуже небезпечно. На сьогодні відомо про випадки, коли діти зникають безвісти, і, на жаль, відшукати їх дуже важко, а інколи – вже пізно:

«Щодо безвісти зниклих дітей, то такі випадки непоодинокі та розповсюджені на Житомирщині. Діти залишають домівки по всіх регіонах України. Причини різні: нерозділене кохання, непорозуміння з батьками, відсутність дозвілля, конфлікти з однолітками та дроманія (бажання подорожувати). Щоб попередити випадки залишення місця проживання дітей, потрібно говорити з дитиною, слухати, вникати в її життя насамперед батькам, адже такими діями дитина привертає до себе увагу. Контролювати її дозвілля (особливо в Інтернеті), знати коло друзів», – прокоментували у пресслужбі ювенальної превенції Житомирської області.

Психолог про підліткові втечі

Батьки часто вдаються до грубих помилок у вихованні дітей: тотальний контроль, заборона спілкування з друзями, недовіра, надмірна критика, постійні сварки – все це вибудовує міцну стіну між підлітком і батьками, яку знищити – дуже важко. 

Коментар фахівця

Детальніше про причини втечі з дому і як батькам з цим боротися розповіла дипломований психолог Аліна Корнійчук. «Тікають з дому в основному підлітки. Відомо, що підлітковий вік характеризується імпульсивністю, активним самоствердженням, періодом підвищеної емоційності. Дитина набуває відчуття дорослості, може гостро реагувати на рамки та правила, які встановлюють їй інші, на несправедливість до себе, гіперболізацію подій», – наголосила спеціаліст.

1. Психологи виділяють ряд загальних причин для втечі:
   Втеча як протест. Зустрічається у родинах, де переважає авторитарний стиль виховання. Дорослішання дитини не визнається батьками, вони не прислухаються до бажань дитини, нав'язують власну позицію як єдину можливу;

2. Втеча як страх перед покаранням. Також характерно для авторитарного стилю виховання. Між батьками та дитиною відсутня довіра. Дитина, що припустилася помилки, кращим виходом бачить втечу з дому, аніж реакцію батьків на її провину;

3. Втеча як пошук нових емоцій. Характерно для дитини, яка потрапила у погану компанію, де система цінностей зміщена у сторону розваг, експериментів, до виклику суспільству. Також можливий варіант – нові інтернет-знайомства.

Найчастіше втечі спричинені проблемами у спілкуванні батьків і дітей

Загальним фактором, який об'єднує втечу, – є відсутність довіри між батьками та дитиною. Найчастіше батьки занадто зайняті роботою та власними справами, не цікавляться інтересами та життям своїх дітей, а основними моментами спілкування залишаються навколопобутові теми, а також вимоги щось зробити та покарання за те, що це не було зроблено або зроблено не так. Дитина не відчуває психологічної опори у батьках. Передбачити втечу важко, це може бути просто гостра реакція на певну подію. Важливо зберігати дружні відносини з дитиною, тримати на пульсі усі її переживання та ставитися до них серйозно.

Найефективніший спосіб вирішити таку проблему – комунікація

Не варто забувати, що дитина так само хоче підтримки і розуміння, а також прийняття. Існує безліч можливих ситуацій, які можуть підштовхнути дитину до втечі. Важливо поговорити зі своїм чадом, пояснити, чому тікати з дому – не вихід. Лише спокійна бесіда, де дитина буде відчувати себе у любові й захищено, буде мати вплив. Намагатися щось довести тиском і сварками – дуже небезпечно. 

Історія однієї невдалої втечі

Коли їй було 12 років, вона хотіла втекти з дому, бо на це її підбила подружка. Сьогодні їй 22, і вона розповіла про те, чому підлітків так тягне до небезпечних пригод і втечі з дому. Отож щира розповідь житомирянки Катерини: «Коли мені було 12 років, моя подруга запропонувала разом втекти з дому, мовляв, це так круто, ми будемо жити як дорослі, без батьків, нічого не треба буде робити. Ми мали жити в якійсь закинутій будівлі, їсти локшину швидкого приготування. Про навчання і мови не було. Школу вирішили прогулювати. Ми тоді не хотіли тікати назавжди. Думали налякати батьків, пожити так тиждень десь. Ми хотіли, щоб вони перестали нас контролювати, вимагати щось робити вдома або навіть ту саму «домашку». На щастя, наша втеча відклалася на ніколи, але є ті, хто дійсно готовий втекти і готується до цього, можливо, як і ми тоді. Пам`ятайте, що втеча з дому – небезпечно». 

Отож аби зменшити кількість втеч підлітків з дому, батькам варто запитати себе «Чи достатньо часу і уваги я приділяю своєму чаду?», а підліткам зі свого боку потрібно розуміти, що втеча з дому – це не круто і точно нічого не вирішить.

Валерія Наумова

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.