2 листопада ЮНЕСКО відзначило Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів

Уперше 2017 року більшість журналістів (55%) було вбито в країнах, де немає збройних конфліктів. Безкарність щодо злочинів проти журналістів кричуща: лише одна справа з десяти доходить до суду.

Ці висновки наводяться в останній Доповіді ЮНЕСКО про безпеку журналістів і загрозу безкарності, опублікованій з нагоди Міжнародного дня припинення безкарності за злочини проти журналістів, 2 листопада 2018 року.

Організація Об'єднаних Націй відзначає Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів з 2013 року. Дату обрано на вшанування пам'яті двох французьких журналістів – Жіслeна Дюпона і Клода Верлона, яких вбили в Малі 2 листопада 2013 року. Цей день дає можливість оцінити результати зусиль, спрямованих на гарантування безпеки журналістів під час виконання ними службових обов'язків, а також на боротьбу з безкарністю за злочини, жертвами яких часто стають працівники ЗМІ. У попередні роки досягнуто певного прогресу в підвищенні обізнаності громадськості з цих питань. Проте наведені цифри нагадують про потребу й далі працювати над тим, аби пролити світло на вчинені злодіяння.

182 журналісти загинули під час виконання своїх службових обов'язків у 2016–2017 роках. Цьогоріч ЮНЕСКО зареєструвала 86 убивств журналістів у період з 1 січня по кінець жовтня 2018 року. Більш того, саме місцеві репортери, які проводять розслідування на теми корупції, криміналу та політики, становлять 90% журналістів, убитих 2017 року. Проте ці вбивства висвітлюються в ЗМІ набагато рідше, ніж загибель іноземних журналістів.

Як повідомляють у Національній спілці журналістів України, у спеціальній доповіді ЮНЕСКО «Безпека журналістів та небезпека безкарності» (2018) до списку зі 1010 загиблих у світі протягом 2006–2017 років журналістів, включено 10, які загинули на території України. Зокрема, це В’ячеслав Веремій, Сергій Ніколаєв, Олесь Бузина (Україна), Андреа Роккеллі (Італія), Андрій Миронов, Ігор Корнелюк, Антон Волошин, Анатолій Клян, Андрій Стенін (РФ), Павло Шеремет. Серед 10 згаданих загиблих журналістів більшість – представники російських ЗМІ, які 2014 року перебували в зоні бойових дій, спричинених початком окупації Донбасу.

В Національній спілці журналістів України з нагоди Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів 1 листопада відбулися громадські слухання «Фізична безпека журналістів і свобода слова в Україні». Учасники громадських слухань з сумом констатували реалії стану безпеки журналістів в Україні:

- високий рівень фізичної агресії до журналістів;

- масову бездіяльність слідства, відсутність ефективного розслідування злочинів, скоєних проти працівників ЗМІ;

- відсутність належного покарання судами злочинців, які скоїли злочини проти журналістів;

- ігноруються навіть найрезонансніші злочини: відсутній прогрес у розслідуванні вбивства Павла Шеремета, не покарані вбивці В’ячеслава Веремія (організатор убивства дістав вирок лише під тиском громадськості), немає прогресу в справі відповідальності замовників вбивства Георгія Гонгадзе;

- системне небажання влади вирішувати проблему безкарності, ігнорування справедливих вимог журналістської громади;

- неефективність наявних форм співпраці медіаорганізацій з силовиками і владними органами; попри багаторічну співпрацю немає прецедентів справедливого покарання злочинців;

- зневіру журналістів, що відповідні державні служби зможуть їх захистити, знайти і справедливо покарати злочинців;

- зростання прихованої злочинності.

Учасники громадських слухань звернулися до уряду з вимогами негайного публічного звіту Генерального прокурора України та Міністра внутрішніх справ України щодо розслідування найбільш резонансних злочинів, скоєних проти журналістів. Президент Порошенко в День журналіста 6 червня 2017 року дав обіцянку організувати публічний звіт силовиків з розслідування вбивства Павла Шеремета. Суспільство досі чекає. Вже 9 років в Україні не було парламентських слухань щодо стану безпеки журналістів і свободи слова в Україні. Час для цього настав. Журналісти також нагадали, що вже другий рік голова парламенту Парубій ігнорує справедливу вимогу журналістів і рішення Комітету ВР з питань свободи слова поставити на голосування у Верховній Раді питання про проведення таких слухань. Це точно визначає, хто в залі парламенту є ворогами свободи слова.

Вже від січня минулого до початку жовтня цього року Національна спілка журналістів України зафіксувала 143 випадки фізичної агресії проти співробітників медіа, із них 64 припадають на минулі дев’ять місяців. Попри відсутність смертельних випадків цього року серед журналістів в Україні, громадські організації зафіксували кілька десятків фізичних атак, погрози, тиск і спроби перешкоджання їхній роботі. Серед цих інцидентів до суду передали тільки 14 справ, а решта або закриті, або обліковані як звернення громадян, або щодо них триває розслідування, розповів голова НСЖУ Сергій Томіленко.

«Об’єктами нападів стають журналісти-розслідувачі та ті, що працюють із резонансними темами. Окремою тенденцією є напади активістів радикальних організацій і на редакції медіа, і самих журналістів. Це відбувається не тільки у Києві, а й у регіонах. Як приклад можу назвати побиття головного редактора однієї з районних газет на Чернігівщині за публікацію, яка не сподобалась радикальним громадянам», – каже він.

– Про тенденції щодо розслідування агресії проти журналістів говорити насправді складно, тому що не проводилося відповідних досліджень. У деяких справах є об’єктивні чинники, які зумовлюють нешвидкий розгляд. Наприклад, особу нападника встановили, вона перебуває у розшуку, не можуть її знайти. У деяких випадках слідчі не можуть просунутися далі від якоїсь слідчої дії, але перед тим робили все, що могли. Але у деяких випадках дійсно адвокати фіксують певний саботаж, коли не вноситься одразу запит у реєстр досудових розслідувань, якийсь час проходить – слідчий нічого не робить, і знову треба звертатися до суду, щоб змусити його щось робити.

Заступник голови моніторингової місії ООН з прав людини Бенджамін Моро серед порушень прав медійників в Україні називає, зокрема, відсутність прогресу у справі про поширення персональних даних журналістів сайтом «Миротворець», а також переслідування таких людей, як житомирський блогер Василь Муравицький, звинувачений у державній зраді. За словами Моро, той провів 11 місяців в ізоляторі, згодом опинився під домашнім арештом, а на його адвоката в залі суду напали радикали.

Муравицький минулого року також потрапив до звіту організації «Комітет захисту журналістів» (CPJ) про кількість ув’язнених за свою діяльність медійників. Окрім того, до цього переліку потрапив утримуваний у Росії український журналіст Роман Сущенко разом із чотирма іншими представниками ЗМІ, ув’язненими в Росії. Окрім того, наразі не може покинути території анексованого Росією Криму інший український медійник – Микола Семена, засуджений умовно за звинуваченнями у публічних закликах до порушення територіальної цілісності Росії, які сам журналіст відкидає.

Таким чином медійна спільнота лише може с сумом констатувати факти збільшення агресії проти журналістів і свободи слова в України та повну відсутність бажання влади хоч в будь-який спосіб вирішити цю проблему. Особливо це стосується часу, коли наближаються вибори, та тиск на журналістів значно зростає.

Руслан Мороз

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.