Зима у Житомирі показала не лише комунальні проблеми, але й –  освітянські!

Карантин – то не проблема, але з м’ясом – біда?

Але не стільки і не тільки проект «Нової української школи» збуджував у лютому 2018-го року увагу батьків більшості житомирських шкіл, ліцеїв і гімназій. Йшлося про більш приземлені, навіть більше – про побутові речі житомирського шкільного життя. Ну, наприклад, чергове двотижневе «сидіння» школярів через запроваджений у місті карантин назвати визначною подією із будь-яким присмаком сьогодні не можна. Що не кажіть, а до карантину посеред зими і вчителі, і учні (так само, як і їх батьки) у Житомирі звикли. Це, по суті, звичне, або, словами шкільної науки, хрестоматійне явище. Але про м’ясо, яке постачали до шкільних їдалень, про те, що воно було далеко не бездоганної якості, у Житомирі говорять і досі. Причому – на всіх рівнях і у багатьох засобах масової інформації. Як завжди, продовольча тема у школах міста оповита масою фактів, але винуватих у тому, що м’ясо було неякісним, начебто й немає. Чиновники від освіти заявили, що відповідальність за якість несе постачальник, а керівники освітянських установ вже встигли навіть опублікувати звернення, де висловили обурення тим, що у всіх шкільних продовольчих бідах та негараздах хтось прагне звинуватити саме освітян.

Шкільні фінанси – суцільний ребус, а до них – ще й дизайн!

Зрештою, м’ясні пристрасті у школах починають згасати, бо на поверхню міських новин у Житомирі зненацька вискочила історія із закупівлею освітянського начиння для одного із житомирських дитячих садочків, який планують «здати в експлуатацію» після тривалого і недешевого капітального ремонту. Депутати Житомирської міської ради під час підготовки до чергової сесії мали вирішити, в яку саме суму обійдеться обладнання для оновленого садочка. Кошторис для закупівлі найбільш необхідних у дитсадку речей готувала керівник дитячого дошкільного закладу, але навіть поверхового погляду депутатам вистачило для того, щоб дійти висновку про те, що вартість закупівель помітно завищена. Посуд із ножами та виделками, кастрюлі, пилосмоки, рушники, ноутбук і навіть канцелярські товари потягнули у кошторисі більш як на п‘ять мільйонів гривень. Сьогодні в управлінні освіти зазначили, що кошторис складено із помилками та прорахунками, а тому лише йдеться про його «проект». Звісно, наступна спроба оформити заявку на закупівлю конче необхідних товарів для роботи дитсадочка буде зроблена наново, але, як кажуть, осад від занадто дорогих забаганок міської освіти все ж таки залишився. І хто винуватий у тому, що завідувач дошкільної установи «промахнулася» на декілька мільйонів, питання вже й навіть не стоїть. Бо на порядку денному депутатської уваги виникла ще одна цікава історія навколо дизайнерських послуг у ході спорудження нового корпусу міської гімназії №3. Як відомо, одне з приміщень гімназії зазнало раптових руйнацій влітку 2016-го року, а вже за півроку керівництво міста заявило про те, що проведено відповідальний конкурс серед проектів новобудови, тож ще за рік гімназія запрацює у нормальному режимі. Восени 2017-го року плани міської влади довелося відкорегувати і перенести терміни готовності новобудови на вересень 2018-го року. Водночас керманичі міста підкреслено наголошували, що оновлена гімназія має перетворитися у найсучасніший освітянський заклад європейського рівня. Очевидно, якраз посилання на отой «європейський рівень» і стало передумовою для виникнення задуму про особливий дизайн для окремих приміщень гімназичного простору. Йшлося про 600 квадратних метрів, які потребують дизайнерського вирішення для того, щоб дітям було не лише тепло і просторо, але й зручно та цікаво. Цього, власне, ніхто й не заперечує. Але у середовищі депутатів Житомирської міської ради до чиновників від влади, а також (хоча й меншою мірою) – до керівників міської освіти виникли запитання. Насамперед, чому і на якій підставі головним претендентом на виконання дизайнерського проекту оснащення приміщення Житомирської гімназії №3 став архітектор із Харкова. Більше того, депутати Житомирської міської ради зажадали побачити запропонованого фахівця-харків‘янина під час засідання хоча б однієї із депутатських комісій. Адже йшлося про 195 тисяч гривень, які бюджет міста має заплатити за виготовлені ескізи та малюнки майбутнього простору гімназії №3. За відсутності самого претендента на виконання вищезгаданого дизайнерського проекту перед депутатами міської ради двічі з‘являвся головний архітектор Житомира Юрій Безбородов. Він намагався переконати депутатів у тому, що саме фахівець із Харкова має відповідну кваліфікацію, а вартість його послуг є оптимальною на ринку дизайнерських послуг України. Щоправда, коли у міськраді постало питання про те, чи має шанований фахівець із Харкова досвід дизайнерського облаштування шкільних приміщень, то виявилося, що він поки що відзначився у дизайнерських проектах громадських установ і ресторанів. Втім, депутати міської ради, які сьогодні ретельно ділять «крихти» міського бюджету для нагальних потреб міста, прагнуть дізнатися і переконатися не лише у кваліфікації харків‘янина, але й зрозуміти чи хоча б уявити вартість практичного втілення дизайнерських малюнків та ескізів у життя. Адже вартість добудови приміщення гімназії №3 і так коливається навколо кругленької суми, що вимірюється 40 мільйонами гривень. Тож віднайти кілька додаткових «дизайнерських» мільйонів для завершення спорудження гімназії буде важко. Тому певним компромісом у ситуації навколо послуг проектанта-дизайнера стала пропозиція депутатів оголосити конкурс на виконання дизайнерського проекту із облаштування приміщень оновленої гімназії. Цілком можливо, що у ньому візьмуть участь не лише харків’яни, кияни чи одесити, але й житомиряни. І вартість своїх проектів автори змушені будуть захищати не лише перед чиновниками, але й перед депутатами і громадськістю міста. До речі, це абсолютно цивілізована практика у багатьох країнах, у ряді міст-мегаполісів, у тому числі й українських. Але треба поспішати і діяти негайно. Адже конкурс, якщо його оголосять, має відбутися у максимально стислі терміни, бо вже навесні і влітку поточного року, коли роботи із впорядкування вже збудованого корпусу гімназії №3 будуть у розпалі, а гімназисти відпочиватимуть на канікулах, треба братися вже за втілення дизайнерських проектів. Звісно, кращих чи найкращих.

Ну а палітра суто освітянських проблем та питань, які ледь не щотижня вигулькують у мереживі житомирського міського життя, вже давно і переконливо натякає, що проблематика шкільної освіти у Житомирі має торкатися вирішення не лише звичних для влади проблем із ремонтами та оснащенням шкіл, але й того, як відбувається і наскільки сучасним, демократично-цивілізованим є освітянський процес у Житомирі. І тут, як кажуть, роботи – непочатий край!

Микола Корзун