Українська освіта на дні: 93% школярів-відмінників не впоралися з олімпіадою з математики
Скандал навколо київської олімпіади з математики сколихнув не лише освітнє середовище, а й суспільство.
Із 1352 учасників — найкращих восьмикласників столиці — 1254 не розв’язали жодного завдання. Іншими словами, 93% «відмінників» виявилися безсилими перед тестами, які мали визначити майбутніх призерів олімпіадного руху. Про кричущу ситуацію повідомила викладачка київського ліцею Катерина Халепа, яка наголосила, що провал — це не провина дітей, а результат багаторічної кризи управління освітою.
«Чи відомо Міністерству освіти, що в Києві катастрофічно не вистачає вчителів математики? Що на одного педагога — 30 годин на тиждень, а вакансії досі не закриті? Коли готувати дітей до олімпіад?» — запитує вчителька.
«Реформи» на папері, деградація — у класах
Роками влада говорить про реформи, «Нову українську школу» і цифровізацію освіти. Але реальність — це перевантажені вчителі, застарілі програми, відсутність підтримки та системна деградація підготовки учнів. Замість розвитку критичного мислення та практичних навичок, школярів змушують зубрити матеріал, який не має зв’язку з життям. І коли ці «відмінники» стикаються з нестандартним завданням — вони просто не знають, з чого почати. «Найсумніше, що діти не винні. Винна система, яка перетворила освіту на конвеєр паперів і звітів», — констатує педагогиня. Олімпіада під сирени Ще один штрих до картини — нерівність умов. Українські учасники змушені були писати олімпіаду в умовах тривог і укриттів, тоді як їхні ровесники за кордоном проходили етап онлайн — без перевірок і обмежень. Фактично, у боротьбі за чесність чиновники створили дискримінацію для тих, хто залишився в Україні. «Ви відбиваєте бажання у 93% дітей. Це не мотивація, це саботаж власної освіти», — емоційно підсумувала Халепа.
Хвороба глибша за нестачу грошей
Так, зарплати вчителів низькі. Але сьогодні справа вже не лише у фінансах. Освітня криза — це криза професіоналізму та управління. Коли у Міністерстві освіти ухвалюють рішення без участі практиків, коли регіональні управління звітують про «успіхи», яких немає, — результат очевидний: провал за провалом. Що робити Повернути фахівців у систему. Керівники освіти мають бути педагогами, а не політичними призначенцями. Зменшити навантаження і дати час на підготовку. 30 годин на ставку — це каторга, а не робота.
Модернізувати програми. Школа має навчати мислити, а не відтворювати текст. Провести аудит реформи освіти. Пора чесно сказати, що вона не працює. Провал олімпіади — це не випадковість Це дзеркало системи, яка зруйнувала мотивацію вчителя, знецінила талант учня і перетворила освіту на бюрократичний експеримент.
Україна платить високу ціну за непрофесійність — не лише грошима, а й втраченими поколіннями. 93% нулів на олімпіаді — це не про дітей. Це про дорослих, які роками робили вигляд, що все під контролем. Поки Міністерство освіти розповідає про «успіхи реформи», реальність доводить протилежне: ми стрімко втрачаємо майбутнє. І якщо зараз не змінити підхід — наступна олімпіада може завершитися з нулем уже для всієї країни.
