"Старша школа — це не про обов’язок, а про вибір і шлях дитини": як житомирський ліцей № 12 ім. С. Ковальчука готується до пілотування профільної освіти
Житомирський ліцей № 12 імені С. Ковальчука — один із тридцяти закладів освіти в Україні, який готується до участі в пілотному проєкті реформи старшої профільної школи.
У закладі пропонують сучасні STEM-лабораторії та навчання, яке готує до життя в реальному світі. Чому ліцей планує навчати лише старші класи, як адаптують програму під потреби сучасних дітей та з якими викликами стикається команда — в інтерв’ю поділилися директор Олександр Голяченко, заступники директора з навчально-виховної роботи Леся Кухарська та Максим Лукаш.
Пане Олександре, як ваш ліцей наважився долучитися до пілотування реформи старшої школи?
Фото Олександра Голянченка
Усе почалося з того, що ми з колегою були залучені до розробки нової програми профільної освіти для іншого закладу освіти. Зрештою, маючи цей досвід, ми також наважилися долучитися до пілотного проєкту. Ми хотіли не лише теоретично впливати на зміни, а й побачити, як вони працюють на практиці; випробувати напрацювання у власному закладі, з нашими учнями, перевірити ефективність нових підходів. Ми завжди відкриті до змін, особливо якщо вони спрямовані на покращення освіти для дітей. Саме тому участь у пілоті стала для нас логічним кроком.
Як ви зараз готуєтеся до нового навчального року з переходом на "профільну" освіту?
Зараз ми активно працюємо з батьками наших учнів. Ознайомлюємо їх із майбутніми змінами. Паралельно ми працюємо й з учнями. Важливо зацікавити дітей у профілях, які ми пропонуємо. Також ми вже відвідали кілька інших шкіл, де розповіли учням про наші профілі. Адже знаємо, що частина шкіл не планує набирати десяті класи. То для нас це - перевага і ми зацікавлені у цих школярах.
Для учнів, які перейдуть у 10-й клас, з’являться повноцінні профілі, яких раніше не було. 1 вересня 2025 року в 10-й клас зайдуть учні, які навчатимуться два роки. Участь в пілотуванні дає нам змогу перейти до нового статусу — академічного ліцею. Цей процес ми розпочали раніше: уже рік, як ми не набираємо перші класи. У 2024/2025 навчальному році наймолодший клас у нашому закладі — другий, а з 1 вересня 2025 року ним стане вже третій клас. З 2027 року у нас повністю припиниться функціонування початкової школи. І далі поступово випускатимемо учнів середньої школи. На фініші цього процесу наш заклад функціонуватиме виключно як академічний ліцей, де навчатимуться учні 10–12 класів. Можливо, хтось скаже, що ми почали ці зміни дещо зарано, однак ми впевнено рухаємось у напрямку повного переходу до старшої профільної освіти.
Які профілі навчання будуть доступні у вашому ліцеї? Чому такий вибір?
Фото надані Олександром Голянченком
Наш ліцей з поглибленим вивченням іноземних мов. Нам одразу було зрозуміло, що філологія — це той напрям, який ми точно залишимо. Ми плануємо розширити його як на українську філологію, так і на іноземну. Нас надихнула також ідея впровадження східних мов, зокрема японської. Ми давно співпрацюємо з японськими партнерами, і дивно, що в Житомирі досі ніхто цього не робить. Це — перспективна ніша.
Після філології логічно виникла думка про суміжний напрям — політологію. Сюди входять такі дисципліни, як історія та право.
Останній напрям — біотехнології. У нас є фахівці, і ми можемо дооснастити школу всім необхідним. До того ж на цей напрям у Житомирі майже немає конкуренції. Ми свідомо вирішили не обирати математичний профіль. У місті вже є два наукові й два академічні ліцеї, що спеціалізуються саме на математиці. Натомість інженерія чи біотехнології — це більш реалістичні й сильні напрями, в яких ми бачимо перспективу для нашого закладу освіти.
Пане Олександре, ви наголосили, що ваш заклад спеціалізований на гуманітарному профілі. Чи не складно вводити у навчальний план новий біотехнологічний профіль?
Ми активно працюємо над розвитком профілю, який охоплює природничу, математичну та технологічну галузі. Одним із наших пріоритетів є створення сучасних STEM-лабораторій, яких раніше в нашому закладі не було. На кожний напрям — біологія, фізика, хімія — мають бути окремі аудиторні кабінети та сучасні лабораторії. Це критично важливо, адже природничі науки не можна вивчати лише теоретично — потрібна наочність, практика, експерименти. Лабораторії дадуть змогу учням працювати з сучасним обладнанням, зокрема й у 3D-напрямах, що сьогодні пронизує всі сфери життя. Без сучасного обладнання вчителю надзвичайно важко зацікавити учня. Так, іноді це вдається, але шлях до результату буде значно довший і складніший. І найголовніше — учень не зможе власноруч провести дослід, побачити реакцію, зробити щось руками. А саме через практику приходить справжнє розуміння й захоплення предметом.
Раніше ми були ніби в освітній "бульбашці" — до нас приходили переважно ті, хто хотів вивчати поглиблено іноземні мови. Але зараз ми свідомо працюємо над тим, щоб розширити профілі й стати цікавішими для ширшого кола учнів. Сучасна школа має готувати учня до життя в технологічному середовищі. Саме тому ми вкладаємося в оновлення навчальних просторів уже зараз.
Якщо школяр не впевнений, який саме профіль обрати, як йому з цим допоможуть?
Фото надане Олександром Голянченком
Більшість дев’ятикласників ще вагається у виборі профілю та до кінця не знає своїх вподобань. Тож у 10 класі учні матимуть час на адаптацію, спробувати себе в різних предметах і, якщо потрібно, змінити профіль. Паралельно з учнями працюватиме кар’єрний радник, який допоможе школярам визначити свій профіль роботи та майбутню професію. Крім того, у програмі є важливі обов’язкові курси, наприклад, про лідерство, профорієнтацію та волонтерство. І це дуже корисно, бо допомагає дітям краще зрозуміти себе та свої цілі.
За вашими спостереженнями, чи до вподоби такі зміни вашим учням?
Реакція в дітей різна: хтось боїться змін, хтось сумнівається, хтось розглядає коледж як проміжний етап перед вступом до вишу. У нашому випадку — у 12-му ліцеї — практично немає учнів, які йдуть у заклади професійно-технічної освіти. Це пов’язано з тим, що наш ліцей має традиційно сильну мовну підготовку, і діти орієнтуються на академічну освіту. Переважна більшість наших випускників вступає до університетів.Наприклад, 96% наших випускників продовжують навчання у закладах вищої освіти. І це, без сумніву, свідчить про якість підготовки та нашу результативність.
Однак є одна серйозна проблема — еміграція. Частина батьків вивозить дітей за кордон, і ми бачимо, як Україна втрачає учнів. Це не лише проблема нашого ліцею — це загальнонаціональна тенденція.
Я завжди намагався доносити одну важливу думку: будь-яка зміна — це насамперед можливість. Можливість спробувати щось нове, оновити підхід, відкрити себе з іншого боку. Сучасні діти — надзвичайно адаптивні. Їм не потрібно, як це було колись у покоління наших батьків, усе життя працювати на одній роботі чи мати лише одну освіту. Вони вміють швидко змінювати освітню або професійну траєкторію — і це прекрасно. А ми, як освітяни, можемо й повинні допомогти їм у цьому. І мені здається, це — найцінніше, що ми можемо дати: підтримку в час змін і можливість обирати свій шлях.
Так, ми точно визначили пріоритетний напрям нашого ліцею - тобто гуманітарний. І тут нам нелегко конкурувати з ліцеями більш наукового спрямування. Утім ми бачимо, що частина наших учнів проявляє інтерес до наукових дисциплін. Тому вирішили доповнити нашу гуманітарну основу ще одним профілем — біотехнологією. Це відповідь на відкриту потребу й водночас наша спроба урівноважити освітні можливості для різних типів інтересів. Так ми зберігаємо фокус на гуманітарному напрямі, але водночас розширюємо профіль, щоб охопити ширшу аудиторію учнів.
Фото надане Олександром Голянченком
Як самі батьки відреагували на нові освітні зміни? Чи є у них певні перестороги щодо профільної освіти?
На сьогодні не всі батьки підтримують нову систему. Наприклад, дехто не розуміє, чому після 9 класу дитина може не потрапити до рідного закладу освіти. Якщо школяр хоче займатися математикою — це прекрасно. Утім наш ліцей цього профілю не має. Натомість математику пропонують інші заклади. Так само, якщо учень більше цікавиться наукою, логічно буде вступати до ліцею, де пропонують більше наукових профілів. Головне — обрати заклад освіти відповідно до вподобань і освітньої траєкторії самої учня. На мою думку, як керівника, одна з головних переваг нової системи - руйнування застарілої моделі класно-урочної системи, яку ще в радянські часи створили для того, щоб утримувати всіх дітей у межах середнього рівня. Така система не враховувала індивідуальність школяра. Нова ж модель дає змогу кожній дитині розвиватися у своєму напрямку. І про це треба постійно говорити батькам наших учнів.
Пане Максиме, ви як вчитель, чи у вас є якісь перестороги? Чи готові до нових змін?
Фото Максима Лукаша
На відміну від учнів, батьки частіше мають перестороги. Проте ми бачимо, як добре працює "ефект довіри": якщо одна дитина вже навчалася в ліцеї й залишилася задоволена, то батьки приводять молодших братів і сестер. Діти активно діляться враженнями між собою, батьки — між родинами, і ця комунікація формує довіру. Батьки та діти, які вступатимуть у 10 клас академічного ліцею, ще не до кінця усвідомлюють, наскільки гнучкою буде нова система. Зокрема, сам 10 клас буде по суті пробним — часом адаптації та пошуку. Це можливість краще зрозуміти, який профіль підходить, і за потреби — змінити його. Учень може вступити, думаючи, що хоче вивчати філологію, а потім зрозуміє, що його більше цікавить біотехнологія чи політологія. Або взагалі — інший профіль, якого немає в цьому закладі. Найважливіше, щоб добре було саме дитині. Якщо їй краще в іншому закладі або на іншому профілі — вона має право зробити цей вибір.
Сьогодні багато хто ще живе у старій парадигмі: колись хорошим вважалося, що людина після університету працювала на одному місці до пенсії. Такий варіант стабільності колись був нормою. Але зараз світ змінюється, і зміна шляху — це не слабкість, а можливість. І це — суть реформи профільної старшої школи.
Пілот — це шанс, якого ще не було, але поки що це не всі зрозуміли. Я переконаний, що справжнє розуміння прийде у 2026 році, коли ми вже увійдемо у повноцінний пілот. Ми наберемо перший рік досвіду, зробимо свої помилки, з’являться нові ідеї, яких раніше навіть не уявляли. І тоді стане зрозуміло: це працює. Це нове — і воно варте зусиль.
Пане Олександре, а якою буде доля вчителів: чи відбудеться скорочення чи певна перекваліфікація?
Ще тоді, коли ми вирішили не набирати перший клас, ми опинилися перед непростим вибором. Ми знали, що нас покинуть три наші найкращі вчителі початкової школи. Це було болісно. Тому разом із Житомирською міською радою та департаментом освіти ми домовилися, аби ці вчителі були працевлаштовані в інших закладах. Сьогодні приблизно 80% працівників готові йти разом з нами в профільне навчання і працювати в новому форматі. До того ж ми вже пройшли етап оновлення колективу — у нас вже відбулася зміна поколінь. Середній вік педагогічного колективу сьогодні становить приблизно 41 рік, і це дає нам впевненість у майбутньому. Наші вчителі постійно вчаться та розвиваються. Команда готова до змін і підтримує новий підхід до освіти.
Пані Лесю, чи ваш заклад готовий до пілотування “Профільної” — реформи старшої школи?
Починати щось нове — завжди непросто. Колись, коли впроваджували зміни з початкової до середньої школи, теж було багато запитань: як це реалізувати, як адаптуватися. Тепер настав час реформи старшої школи — і вона теж потребує свого якісного старту. Саме тому пілот і передпілот є дуже важливими. Вони дають можливість спробувати новий формат, побачити, що спрацює для учнів, які будуть очікування у вчителів, як реагуватимуть батьки та як працюватиме адміністрація. Це — етап тестування, виточування деталей, щоб згодом створити чітке й ефективне бачення результатів. Так, це потребує значних зусиль. Нове завжди незвідане й не до кінця зрозуміле. Але саме через навчання, спільну роботу та прагнення до кращого ми можемо зробити старшу школу цікавішою, сучаснішою та такою, що дійсно готує учнів до життя.
Окрім тих пересторог та допрацювань, про які ви вже згадали, які найбільші виклики перед вашим колективом зараз стоять, пане Олександре?
Серед усіх можливих ризиків, які я бачу сьогодні, — це війна. Це єдине, що ми справді не можемо змінити або контролювати. Усе інше — це виклики, які можна подолати, якщо є бажання та спільна мета. Мене особисто завжди надихає думка, що всі зміни в освіті ми маємо робити заради дітей. Усе, що ми створюємо в школі, має відповідати простому принципу: чи хотів би я, щоб моя власна дитина навчалась у цьому закладі? Якщо відповідь — «так», значить, ми рухаємося в правильному напрямку. Бо якщо хтось будує школу, але відправляє своїх дітей вчитися за кордон, — щось тут не так. Але якщо ти створюєш місце, де готовий навчати власну дитину, — це найвища оцінка. Тому, окрім війни, інших серйозних перешкод я не бачу. Усе інше — у наших руках.
Фото надане Олександром Голяченком
