Як виглядає зараз німецький військовий цвинтар «Хегевальд» під Житомиром. Фоторепортаж
Цього року 8 травня представники житомирської громадськості поклали квіти до пам'ятників жертвам фашизму, концтаборів та на місцях розстрілів мирних жителів.
Однак в Житомирі, біля повороту на Зарічани, є ще один цвинтар, який зазвичай мало хто відвідує. Він завжди закритий і жодної таблички на воротах немає. Це німецький військовий цвинтар часів Другої світової війни.
Ініціатором відновлення подібних кладовищ є «Німецька спілка з догляду за військовими похованнями». Один із таких цвинтарів, відновлений 1998 року і знаходиться біля Житомира. На відміну від більшості подібних меморіалів, цей цвинтар відомий тим, що він створений на місці колишнього «офіційного» цвинтаря, що існував при ставці рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера «Hegewald» (в перекладі «Заповідний ліс»), що розташована неподалік с. Гуйва.
Капітальні споруди ставки, збудовані тут у 1941-1942 роках, свідчать про те, що гітлерівці збиралися залишатися на цих територіях, як то кажуть, надовго та всерйоз. Згідно з розробленим планом, вся територія від Вінниці до Житомира мала бути заселена німецькими колоністами. Ну а землі, прилеглі до ставки Гіммлера, мали особливе значення, оскільки відводилися для німецької військової еліти – підрозділів СС. Саме тому на даному цвинтарі ховали переважно членів СС.
Бути похованим на порозі ставки рейхсфюрера вважалося почесним. Про значущість цього місця свідчить той факт, що, за деякими відомостями, тут спочиває перший командир 3-ї танкової дивізії СС «Мертва голова» Теодор Ейке (Айке), який загинув у 1943 році. Теодор Ейке (нім. Theodor Eicke, 17 жовтня 1892 - 26 лютого 1943) - обергруппенфюрер СС, перший командир 3-ї танкової дивізії СС «Мертва голова» («Тотенкопф»), один із творців системи концентраційних таборів у нацистській Німеччині. Ейке був одним з організаторів Ночі довгих ножів і особисто брав участь у вбивстві Ернста Рема, - з Вікіпедії). За деякими свідченнями, інформація про «Хегевальдський цвинтар», де спочивають останки деяких вищих чинів СС, звучала навіть на Нюрнберзькому процесі.
Сьогодні ворота цвинтаря також зачинені. Жодної таблички немає. Але навколо все дуже ретельно прибрано: трава скошена, лавки пофарбовані, жодної смітинки.
В центрі кладовища встановлено хрест, навколо якого розташовані 9 кам’яних стел з іменами загиблих німецьких воїнів. Посередині табличка з надписом німецькою та українською: «Тут на цвинтарі спочивають німецькі солдати. Пам’ятайте про них і про жертви всіх воєн. Їхні долі закликають нас до примирення». На табличці лежать чотири свіжі гвоздики.
Більше жодної інформації. По території кладовища близько двох десятків груп поховань, на яких встановлені по три кам’яних хреста. Тільки при виході з внутрішньої сторони брами вдалося розглядіти маленьку табличку з надписом німецькою: «Volksbund. Gemeinsam Fur den Friegen» - «Народний союз. Разом заради миру».
Руслан Мороз
Алеся Терещук
Vera Bobb