Минулої суботи ще один маркер українства з’явився у Коростишеві
Подія, яка відбулася минулої суботи, 13 листопада, у місті Коростишеві та у селі Горбулів (колишній Черняхівський район), мала б привернути увагу громадськості усієї Житомирщини.
У центральному парку Коростишева серед десятків вже існуючих пам’ятників та монументів з’явився ще один, якого Україна вочевидь зачекалася. Монумент місцевого скульптора Віталія Рожика (уславленого і відомого далеко за межами Житомирщини) присвячений унікальній родині отаманів Соколовських. Усі вони загинули у бурхливому вирі подій національно-визвольної революції 1917–1921 років. Дивовижні біографії усіх трьох братів Соколовських, їхньої сестри Олександри (Марусі) і батька Тимофія, який разом із синами та донькою також поліг у боротьбі за волю та незалежність Української Народної Республіки. Тривалий час (понад 70 літ) в Україні взагалі згадувати чи вшановувати пам'ять Соколовських було заборонено і навіть небезпечно. Радянська влада і комуністичні вожді зуміли вбити кільком поколінням українців думку про те, що Соколовські були злісними бандитами. Мовляв, боролися проти влади народу, а тому були засуджені та розстріляні.
Насправді ж все було із точністю до навпаки. Сім’я Тимофія Соколовського, дяка із села Горбулів, яке перебувало у тодішніх межах Радомисльського повіту Київської губернії, належала до прошарку тієї сільської інтелігенції, яка вже на початку ХХ століття розуміла значимість своєї держави та можливості і важливості її незалежного розвитку. Своїм дітям Тимофій Соколовський дав найцінніше – гарну на той час освіту і бажання жити по совісті. І коли грянула пора запеклої боротьби за волю і свободу для України, сини Тимофія Соколовського (їх у нього було аж п’ятеро) очолювали великий повстанський загін із селян Горбулева, Потіївки, Пилиповичів, Чайківки. Корчівки, Заньків та ще із десятка прилеглих сіл. Чисельність загону сягала іноді до восьми тисяч повстанців. Їм доводилося битися із регулярними частинами Червоної армії, чекістами – «чонівцями» (частями особого назначения), денікінцями, продзагонівцями, які силою зброї відбирали у селян останнє. У тій боротьбі загинув спочатку найменший із братів, 18-річний Олекса. На командирському коні його замінив Дмитро, але і його вбила куля зрадника-запроданця, що спокусився на гроші ВЧК за голову отамана. Після Дмитра повстанців очолював Василь Соколовський, а батько, Тимофій Соколовський, керував штабом повстанців. Після загибелі брата Василя (а потім і батька), вже у вересні 1919-го року, коли армія УНР боролася на підступах до Києва із полками білогвардійського генерала Денікіна, повстанців очолила Олександра Соколовська, яку у народі називали Марусею. Про її боротьбу, про її звитягу і талант ватажка-організатора написав роман відомий в Україні письменник – прозаїк Василь Шкляр. Українці добре знають його роман «Чорний ворон. Залишенець», після якого із не меншим успіхом в Україні з’явилася «Маруся».
Саме з ініціативи Василя Шкляра коростишівський скульптор Віталій Рожик і виготовив чудовий та до сьогодні незрівнянний монумент, на якому на коні зображено отаманшу Марусю. Поруч із двометрової висоти монументом встановлено стелу із інформацією про життя братів Соколовських. У той же день вшанування пам’яті видатних земляків із родини Соколовських продовжувалося у їхньому рідному селі Горбулеві. Лише кілька років тому родичі Соколовських, розкидані по усьому світу, дізналися про місце поховання найменшого із синів, який загинув у січні 1919-го року у Коростишеві, а похований таємно на церковному кладовищі. Сьогодні на могилі встановлено пам’ятник Олексі Соколовському, і якраз біля нього зібралися 13 листопада сотні людей із Києва, Житомира, Чернігова, Рівного, Вінниці та інших міст і сіл України. Виступав Василь Шкляр, якого слухали як геніального письменника, що зумів збудити своїми творами нове покоління українців.
Відтепер пам’ятник братам-отаманам Соколовським і їхній сестрі Марусі можуть побачити багато людей, які бувають у Коростишеві або ж проїздять мимо міста по автодорозі Київ – Чоп. Ті ж, хто поки що не спроможний цього зробити, можуть прочитати справжній український бестселер Василя Шкляра «Маруся». І роман, а тепер вже й пам’ятник отаманам Соколовським у Коростишеві стали справжніми маркерами українства, яких у сучасній Україні ще й досі не вистачає.
Віктор Радчук
Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах
