До Дня Конституції України. Національний прапор над Житомиром

Національний прапор над Житомиром

На початку 90-х років у Житомирі відбувалися досить значні рухи у свідомості громадян. Влада не завжди розуміла, як діяти, але завжди діяла проти. Майже за 30 років незалежності ситуація суттєво не змінилася. 

Хотілось згадати про те, як Житомир став одним з перших міст в Україні, над де замайорів український синьо-жовтий національний прапор. Активну участь у цьому взяли та доклали багато зусиль тодішні житомирські опозиціонери – Алла Ярошинська, журналіст, політик, народний депутат СРСР від Житомира у 1989-1991 роках, та Віталій Мельничук, який після викладання економіки у Житомирській філії Київського політехнічного інституту та роботи головним економістом на заводі «Вібросепаратор» у 1990 році був обраний  мером Житомира.

Перебіг подій ми можемо відслідкувати за книгою «Босоніж по битому склу». Саме під такою назвою у Житомирі майже десять років тому побачив світ двотомник спогадів відомого політика, белетриста і публіциста Алли Ярошинської.

Незважаючи на те, що обсяг мемуарної книги вражає уяву, – два томи по 800 сторінок, в кожен включений розділ «Документи епохи». Історично книга охоплює епоху союзного і українського «застою», горбачовську перебудову – аж до розпаду СРСР і проголошення його республіками незалежності. Особливе місце займають у ній події, які не мали аналогів в Україні і СРСР, – події непримиренного політичного протистояння на житомирському Поліссі, боротьба за права громадян у кінці 1980-х і на початку 1990-х років.

Щодо появи над будинком Житомирської міської ради синьо-жовтого українського прапору, то про це ми можемо також дізнатися зі спогадів першого в історії нової незалежної України мера Житомира Віталія Мельничука. У своїй статті, присвяченій цій події, він згадує: «Пізно ввечері 13 червня 1990 року над будинком Житомирської міської ради після 70-річної перерви замайорів синьо-жовтий український національний прапор – за рік і два місяці до дня проголошення незалежності України.

Житомир став четвертим – після Тернополя, Івано-Франківська і Львова  – обласним центром України і першим містом у Наддніпрянській – «Великій» Україні, де використання національної символіки було узаконено спеціальним рішенням міської ради і над будинком якої, поряд із прапором тодішньої Української РСР, всупереч жорстокому тиску правлячої КПРС і всієї  партійно-державної машини, було встановлено прапор майбутньої незалежної України».

Український прапор знову у Житомирі 

Сучасна історія синьо-жовтого українського національного прапора у Житомирі розпочалася у кінці 80-х років минулого століття, в часи горбачовської гласності і перебудови. Тоді вперше на публічний захід український національний прапор у Житомирі у травні 1989 року приніс Валерій Колосівський, людина чистої душі і високої честі. Сталося це на горбах за річкою Тетерів, де щотижня збиралися активісти клубу «За перебудову!» та  Громадянського фронту.

Як тільки прапор замайорів над головами людей, присутні міліціонери та КГБісти в цивільному кинулись виривати його, але люди не віддали. Від негайного арешту Валерія врятувала лише присутність на зібранні народного депутата СРСР від міста Житомира Алли Ярошинської, яка заступилась за нього перед стражами порядку. 

Масове застосування української національної символіки у місті Житомирі відбулося 21 січня 1990 року у день проведення Ланцюга єднання України між Львовом і Києвом (день проголошення Акту об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки і УНР у 1918 році), після чого українська символіка стала широко застосовуватися у Житомирі.

Прапор у сесійній залі демократичної міської ради Житомира

У березні 1990 року в Українській РСР, тоді ще складовій СРСР, відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради та до місцевих рад. У результаті виборів від міста Житомира до Верховної Ради у жорсткому протистоянні з компартійними кандидатами перемогли співголови Громадянського фронту Яків Зайко, Віталій Мельничук, Олександр Сугоняко, які увійшли до Народної ради – національно-демократичної, антикомуністичної опозиції у тодішній Верховній Раді Української РСР.

2 квітня 1990 року на своєму першому засіданні Житомирська міська рада обрала Віталія Мельничука головою. Зразу ж після цього у залу засідань міськради увійшли Святослав Васильчук та Анатолій Шевчук, яких супроводжували кілька депутатів міськради. Більшість залу встала, вітаючи їх оплесками. Синьо-жовтий прапор було вручено Віталію Мельничуку як голові ради. Починаючи із того дня український національний прапор, а із 28 січня 1992 року державний прапор України, завжди стояв позаду головуючого на сесії Житомирської міської ради.

Прапор над будинком обласної ради

Пізно ввечері 22 квітня 1990 року двоє молодих хлопців Володимир Дубовик та Віктор Корнійчук із села Високе Черняхівського району Житомирської області таємно встановили український національний прапор над будинком обласної ради, головою якої напередодні було обрано першого секретаря Житомирського обкому КПРС В.Г. Федорова (на той час синьо-жовтий прапор вже було піднято над будівлями обласних рад Тернополя, Івано-Франківська і Львова, що й послужило прикладом житомирянам).

Історичне рішення демократичної Житомирської міської ради

Наприкінці квітня 1990 року, після арешту Володимира Дубовика і Віктора Корнійчука, група депутатів міської ради внесла пропозицію раді – дозволити використання української національної символіки на території міста Житомира.

Після всебічного обговорення Житомирська міськрада абсолютною більшістю голосів прийняла рішення «Про використання української національної символіки на території міста Житомира», яким дозволила громадським  організаціям, установам, громадянам використання національної символіки (синьо-жовтий прапор, герб - тризуб і гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля»). І сталося це ще до прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 року), за рік і три місяці до проголошення Акту про державну незалежність України (24 серпня 1991 року), в умовах тодішнього радянського режиму.

Український прапор над містом

На той час між головою ради і самою радою існував орган, що називався Президією. Саме через цей орган і пішло блокування рішення ради, оскільки на комуністів, які входили  до Президії (і не тільки на них), почався тотальний тиск з обкому КПРС і особисто першого секретаря Володимира Федорова. Боротьба за  встановлення прапора йшла кілька тижнів. І от, нарешті, пізно ввечері 13 червня 1990 року Президія  прийняла рішення про встановлення українського прапора над будинком Житомирської міської ради.

Прапор встановлювали депутати міськради Олег Хамайдюк (за кілька місяців загинув за підозрілих і нез’ясованих до цього часу обставин), Михайло Двірник, Михайло Сидоржевський, Анатолій Шевчук, депутат облради Святослав Васильчук. Рівно о 23 годині 13 червня 1990 року синьо-жовтий український національний прапор замайорів над містом! І от дехто уже ввечері 13 червня, а більшість житомирян – вранці 14 червня 1990 року побачили над міською ратушею синьо-жовтий український національний прапор. 

Треба сказати, що демократія у Житомирі у ті часи не була такою собі слабенькою і немічною (інакше вона, безумовно, була б знищена). Інтереси демократичного Житомира відстоювали: у Москві – перший демократично обраний житомирянами народний депутат СРСР Алла Ярошинська, у Києві – три депутати Верховної Ради Української РСР (Віталій Мельничук, Яків Зайко та Олександр Сугоняко), в області – 17 депутатів-демократів обласної ради, обраних від міста, і, головне, демократична більшість у міській раді, до складу якої до того ж входило два депутати Верховної Ради України (Віталій Мельничук як голова ради і Олександр Сугоняко).

Потужну підтримку демократичним силам міста надавали трудові колективи найбільших підприємств Житомира – ВО «Промавтоматика», «Електровимірювач», заводи «Вібросепаратор», верстатів-автоматів, «Автозапчастина», ЗОК, ЗМК та інші підприємства й організації, творча інтелігенція міста – художники, скульптори, музиканти, частина письменників.

Руслан Мороз