Диліжанс «Київ-Житомир» бачив багатьох історичних особистостей

Диліжанс «Київ-Житомир» бачив багатьох історичних особистостей

Сьогодні ми відправимося в мандрівку красивою, зручною дорогою – міжнародною трасою Київ – Чоп, яка веде з Києва до Житомира й далі – до державного кордону України.

Ця траса була відремонтована до Євро-2012 і пам’ятає тодішнього президента Януковича, який відкривав багаторівневу транспортну розв’язку біля Житомира та частину цієї дороги на Рівненщині.

Цікаво, якою ж була ця дорога в минулі століття, адже це був стратегічний шлях здавна.

На старих фото ми можемо побачити український диліжанс – екіпаж, запряжений двома кінними четвірками, що здійснює маршрут Київ – Житомир. Середня маршрутна швидкість диліжансів становила 9-10 км/годину. Пасажири і пошта їхали вдень і вночі. Зупинки робилися тільки для їжі і зміни коней. Подорож з Києва до Житомира в ті роки була повна пригод та не така комфортна, займала два дні з ночівлею. Пересувалися від села до села, як було зручно їхати на конях, вибираючи дрібні броди.

Відео дня

Довідка: Поштово-диліжансне сполучення за маршрутом Київ – Житомир – Радзивілів (до кордону з Австро-Угорщиною) офіційно засноване у 1827 році. Шлях отримав назву ТРАКТ – від латинського tractus – волочіння, протяжність.

З диліжансом їхав листоноша у форменому одязі і з сигнальним латунним ріжком. На кожній поштовій станції він здавав адресовану кореспонденцію та забирав ту, яка повинна була рухатися далі по ходу диліжанса.

Проміжними зупинками від Києва до Житомира були села й містечка: Катеринівка, Гурівщина, Фасова, Ставище, Кочерів, Коростишів, Березина. Крім Житомира, менші диліжанси курсували з Києва також до Макарова та Брусилова, розташованих ближче. 

За час існування диліжансового сполучення цим трактом проїхало чимало історичних постатей. 1846 року Тарас Шевченко їздив на Волинь за завданням археографічної комісії. Наступного року український письменник Пантелеймон Куліш уперше їхав тут до Західної Європи. Бувала на цих станціях проїздом і його дружина – українська письменниця Ганна Барвінок. Того ж самого 1847 року на нових (як на тоді) станціях зупинялись угорський композитор і піаніст Ференц Ліст та французький письменник Оноре де Бальзак. На початку вересня 1855 року їхали з Києва до Немирова майбутня українська письменниця Марко Вовчок (Марія Вілінська) та її чоловік етнограф Опанас Маркович. 1867 року на цих самих станціях зупинявся й писав звідти листи додому майбутній український композитор Микола Лисенко, прямуючи по науку до Лейпцігської консерваторії. Звідти повертався до Києва 1869-го. Часто їздив цим трактом український письменник Михайло Старицький – вперше 1868 року, відколи придбав маєток на Поділлі. Мандрував цим трактом також і український історик, письменник Микола Костомаров. А ще, з 1894 року й не раз, – Леся Українка з братом Михайлом та їхня мати, письменниця Олена Пчілка.

Відколи на тракті Київ – Житомир пішов перший автомобіль-диліжанс, автобусне сполучення впевнено витіснило кінні диліжанси вже у двадцяті роки. 

У передвоєнні роки на трасу вийшли більш комфортабельні автобуси марки ЗІС-16, розраховані на 27 пасажирських місць. Ця машина могла розвивати максимальну швидкість 65 км/год., чого в дійсності не бувало, бо для автобусів на шосе дозволялося дотримуватися швидкості до 30 км/год.

На зміну поштовим трактам прийшла залізниця: інші можливості, інші швидкості. Але пряма траса Київ – Житомир до сьогодні є стратегічною автомобільною артерією України. 

Андрій Козаченко

 

У статті використані матеріали газети «День»

Фото з мережі «Інтернет»

Хочете отримувати новини першими – приєднуйтеся до нас у соцмережах

Коментарі

keyboard_arrow_up