Чому житомирські суди випускають вбивць з-за грат

Багато з них втікає і опиняється за гратами лише після знову вчинених численних злочинів.

Стати жертвою злочинців, які легко позбавлять життя, може навіть правоохоронець, включно зі звільненими з органів правопорядку. Редакція видання починає серію матеріалів про найбільш кричущі злочини, які досі залишаються непокараними.

Розпочнемо з  розповіді про жорстоке вбивство поблизу Житомира колишнього працівника міліції Василя Струніна, якого спочатку побили, а потім до ще живого прив’язали і підірвали гранату.

Хронологія звірячого вбивства

Навіть через три роки сестрі вбитого Струніна Олені тяжко згадувати про події тих жахливих днів. Проте, стримуючи сльози та розпач, пані Олена розповіла про події тих зловісних днів.

Вночі 10 квітня 2015 року Василь Струнін завітав до одного з кафе по вул. Черняховського в обласному центрі. Там він познайомився з учасником бойових дій Геннадієм Семенієм та командиром зенітного-артилерійського взводу роти вогневої підтримки Дмитром Собченком. Усі троє, добряче хильнувши оковитої, викликали таксі та вирішили виїхати за місто.

Дорогою між Собченком та Струніним виникла суперечка, оскільки коштів, щоб розрахуватись із таксистом, в останнього не було. Коли чоловіки вийшли на трасі біля села Березівки, штовханина між ними швидко переросла в бійку. Після отриманих численних ударів по голові та тулубу Василь Струнін втратив свідомість. Дмитро Собченко та Геннадій Семеній відтягнули непритомного Струніна в лісовий масив та підірвали його тіло, кинувши під тулуб гранату.

Від множинних осколочних поранень грудної клітини, рук та ніг нещасний помер страшною смертю. Після умисного вбивства нелюди вкрали мобільний телефон та зняли з убитого золотий ланцюжок.

• На четвертий день після вбивства його знайшли в лісосмузі. Труп був дуже понівечений та обгорілий. Василь загинув від великого крововиливу, - розповідає сестра загиблого.

З отриманих матеріалів дізнаємося, що вже через тиждень після скоєного злочину головний підозрюваний в убивстві знову поїхав на ротацію. Додому Дмитро Собченко повернувся через декілька місяців, прихопивши з собою цілий арсенал зброї, включаючи  чотири бойові гранати РГД-5 та дві осколкові гранати Ф-1.

У жовтні 2015-го року правоохоронці отримали дозвіл на затримання Дмитра Собченка. Група у складі п’яти чоловік приїхала за адресою приживання підозрюваного, де й застала його поруч з будинком. При наближенні працівників міліції Собченко направився до власного автомобіля, де почав діставати гранату. Прапорщик міліції помітив, як підозрюваний вкручує в корпус гранати підривач та, на щастя, вчасно вибив його з рук. На подію приїхало декілька машин міліції та слідчо-оперативна група. Та в метушні підривач чудом опиняється спочатку в його батька Василя Собченка, а згодом в дружини підозрюваного. Лиш випадково правоохоронці примітили жінку, яка направлялася до сміттєвих баків. В її звичайному продуктовому пакеті виявили разом зі зниклим підривачем ще п’ять бойових гранат.

Завітали правоохоронні органи з обшуком до Геннадія Семенія і за місцем проживання також вилучили три бойові гранати.

За спиною в батька-бізнесмена

Здавалося б, справа не затягнеться надовго і винні у вбивстві колишнього працівника міліції сядуть за грати.

- Коли затримали Семенія, він все розповідав без ніякого тиску. Навіть показував місце, де і як це сталося, - зазначає пані Олена.

Проте справа тягнеться уже майже три роки. За цей часу в суді заслухали лише свідків зі сторони потерпілих, а зі сторони обвинувачених ще ні.

Рідна сестра вбитого Олена запевняє, що справа руйнується просто на очах.

Дмитро Собченко з самого початку не визнавав свою провину та перебування на місці злочину. Добровільне зізнання від Семенія також зникло через півроку, коли йому найняли аж трьох адвокатів і він перестав визнавати свою провину. Попередні свідчення учасник антитерористичної операції аргументував тим, що на нього чинили тиск правоохоронці.

У ході слідства з’ясувалося, що, окрім встановленої причетності до вбивства, Собченко приїжджав у Житомир на викраденому автомобілі. Власницею «Renault Clio» виявилася Валентина Янковська – мати його хорошого знайомого. Зафіксоване в матеріалах справи авто вже трактується не як викрадене.

• За матеріалами слідства, власниця автомобіля написала заяву до міліції про викрадення авто. Потім, протягом досудового слідства і вже коли були засідання суду, з власницею «попрацювали» адвокати підозрюваного і вона відмовилася від своїх слів та заяви. Скоріш за все, їй добре заплатили, і вона залишилася задоволена, – розповідає Ірина.

Олена припускає, що залагоджувати справи Дмитру Собченку допомагає його батько. Василь Максимович Собченко - дуже багата та впливова людина в Україні. Далекого 1995 року Василю Максимовичу присвоїли почесне звання «Заслужений будівельник України». На той час він  очолював один з підрозділів холдингу «Київміськбуд» - ПАТ «Тайга». Підприємство працює в галузі будівництва в Україні та за її межами.

Цікаво, що Василь Собченко є одночасно й головним власником підприємства. Йому належить 60% акцій компанії. Про історію розпорошення власності «Київміськбуду» свого часу інтернет видання «Українська правда» опублікувало велике розслідування. Йдеться в ньому і про Василя Собченка. У 2014 році Генеральна прокуратура України намагалася повернути з володіння ПАТ «Тайга» у власність держави будівлю в центрі Києва. Однак суд програли. Внаслідок судового рішення безкоштовно передані в 90-х роках підприємству 5 тис. кв. м поблизу стадіону «Олімпійський» держава втратила назавжди.

У 2006 році Василь Максимович намагався увійти у велику політику та стати народним депутатом України. Проте не судилося: за два тижні до чергових парламентських виборів Василя Собченка виключили з прохідного списку партії «Батьківщина» за «пасивність під час виборчої кампанії».

У 2016 році на одному з місцевих телеканалів вийшов матеріал, де Олена детально розповідає про вбивство брата та вказує на впливового Василя Собченка. Після оприлюднення сюжету Олена Струніна отримує позов до суду.

- На мене подавали в суд за те, що я спілкувалася з журналістами з телеканалу. Батько Собченка подав на мене в суд за наклеп. Але його закрили тому, що Василь Максимович не з’являвся до суду. Це тривало приблизно півроку, –  запевняє Олена.

Судівська практика до підозрюваних

Дана справа розглядається Житомирським районним судом. Головуючим суддею є голова суду Віктор Іванович Мокрецький. У 2017 році за його головуванням приймається шокуюче для багатьох рішення про зміну запобіжного заходу для Дмитра Собченка та Геннадія Семенія з тримання під вартою на домашній арешт. Замість утримання в слідчому ізоляторі, обох обвинувачених зобов’язали цілодобово носити засіб електронного контролю.

• Зараз їх відпустили, вони приїжджають на засідання. Вважається, що вони мають бути з браслетами, але вони давним-давно уже без них. Собченко в браслеті й не був, тому що в Києві їх немає. А Семеній спочатку носив браслет, але він пищав у суді. Тому вони вирішили, що він не справжній, - запевняє подруга Ірина.

До кримінальної справи доєднали факт спроби використати гранату при затриманні Дмитра Собченка. Посягання на життя правоохоронців при виконанні ними службових обов’язків вважається особливо тяжким злочином. За його вчинення підозрюваному у вбивстві «світить» від 9 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення. Правоохоронці під присягою в суді підтвердили спробу Собченка використати проти них бойову гранату. Однак головуючий суддя вчергове відкинув представлені військовим прокурором доводи про небезпечність скоєних злочинів. Процес затягується, і останні півроку правоохоронці не відвідують засідання суду. Скоріш за все, й вони розчарувалися в правосудді, коли випустили на волю підозрюваного, якого вони, ризикуючи своїм життям, затримували.

Аргументацію даного рішення для нормальної людини збагнути неможливо. У тонкощах судового процесу розібратися під силу лише досвідченим у подібних справах юристам. З проханням прокоментувати зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт для обвинувачених Дмитра Собченка та Геннадія Семенія звертаємось до адвоката Романа Орєхова.

• Звинувачувати слідчого суддю у неправосудності його рішень ось так, збоку, справа невдячна. Але незаперечним є те, що ставлення до питання взяття під варту занадто погано пахне: ані методології, ані аргументації. У такій ситуації у суспільства завжди виникатиме щирий сумнів у неупередженості суду при вирішенні цього питання, - запевняє адвокат.

Для нашого співрозмовника суддя є надзвичайно відповідальною постаттю, що виконує таке доручення суспільства, якого не виконує, напевно, навіть Президент України. Очевидно, ніхто не бажає підозрювати його у некомпетентності та поверховості.

- Мені як адвокатові вигідно, що суддя (зокрема при обранні запобіжного заходу) наводить у своїй ухвалі шизофазичну ахінею, надзвичайно далеку від вимог закону, – можу оскаржити, сподіваючись, що інший, розумніший, суддя це прочитає і скасує. Але з точки зору суспільства та його інтересів така поведінка судді є не просто абсурдною, а навіть неприпустимою, - обурюється адвокат.

Однак. чи можемо ми стверджувати, що для усіх судів в області типовими є випадки зміни з тримання під вартою на домашній арешт чи обрання іншого запобіжного заходу? Щоб дізнатися про розкриті особливо резонансні злочини, надсилаємо інформаційний запит до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

У відповіді отримали інформацію, що на Житомирщині за останні два роки у десяти справах за фактом вбивства змінили запобіжний захід на домашній арешт. У всіх цих справах фігурує прізвище Мокрецького в складі трійки суддів. А в шести з них він – головуючий суддя.

Один з найбільш кричущих випадків стався з відпущеним підозрюваним у вбивстві, який, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, намагався покінчити життя самогубством. Після невдалої спроби обвинувачений нічого кращого не придумав, як продовжувати вчиняти злочини, взявшись за крадіжку в Чуднівському районі. Апогеєм стало затримання його на шістнадцятому епізоді в складі організованої злочинної групи. Тобто підозрюваного знову взяли під варту лише після шістнадцяти крадіжок.

На цьому для головуючого у справах судді Віктора Мокрецького запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не був останнім. На його ж думку, підозрювані у нелюдських вбивствах не становлять жодної небезпеки для оточуючих та суспільства.

Повернемось до обвинувачених у цих справах. Минулого року житель Черняхова, перебуваючи напідпитку, наніс своєму знайомому, з яким разом розпивав, шістнадцять ударів ножем по руках та тулубу. Унаслідок втрати крові від отриманих поранень чоловік помер. Справа потрапила в Житомирський районний суд, і підозрюваного в умисному вбивстві «традиційно» звільнили з-під варти, змінивши обраний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Того ж року сталося ще одне жахливе вбивство. У селі Станишівка двоє знайомих розпивали спиртні напої. Між ними виникла словесна суперечка, що переросла в бійку. У результаті один із них виготовив із ременя петлю та затягнув її на шиї знайомого, від чого останній помер. Як не дивно, міру запобіжного заходу суддя Віктор Мокрецький обрав також у вигляді домашнього арешту.

Одна із останніх справ, де головуючий у засіданні Мокрецький відпустив підозрюваних у «замовному» вбивстві чоловіка під домашній арешт, без перебільшення шокує. Донька за 500 доларів попросила 19-річного хлопця вбити її батька. Наразі і замовник, і виконавець перебувають на волі.

У підтвердження принципової позиції судді звертаємось до державного судового реєстру і знаходимо інформацію про рішення, винесені Віктором Мокрецьким. Упродовж 2017–2018 років знаходимо безліч запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою: за крадіжки, грабежи, розбої і навіть за вбивства. Проте, на думку адвоката, мотивація скрізь однаково нікчемна і чомусь класифікаційний критерій – вибірковий.

• Якщо розглядати наведені та інші ухвали одного і того самого слідчого судді, то несамохіть виникає питання: а чим він узагалі керується? Має якесь внутрішнє переконання? Припустимо. Але де воно відображено?- обурюється адвокат Роман Орєхов.

Каріна Голуб

спеціально для «20 хвилин Житомир»

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.