Житомиряни на кілька годин потрапили у «5 VYMIR»
З інструментами, змінним взуттям, шкарпетками, светрами й футболками та незмінно хорошим настроєм незабаром вони приїдуть і у ваше місто, а поки ми мали можливість поспілкуватися із драйвовими музикантами гурту «5 VYMIR» у Житомирі.
Попри географічну близькість до столиці, в Житомирі гурт виступав вперше, хоча й проїздом тут бували й раніше. Кажуть, що більшу частину свого концертного часу проводять у рідному місті, але на весну запланували ряд концертів в центрі й на заході країни. Музичні смаки і вподобання житомирян хлопці вирішили перевірити на собі у барі «Pleasantville», який погодився їх прийняти.

Ще перед концертом нам вдалося розпитати хлопців про їхнє особисте життя, подальшу діяльність гурту та плани на майбутнє. Виявилося, що всі як один, мріють колись виступити на стадіоні перед заповненою трибуною глядачів, а поки скромно тренуються на відвідувачах відомих пабів країни. З публікою, журналістами та у соціальних мережах музиканти спілкуються виключно українською, хоч і не приховують, що між собою та в родині – російською, адже у декого батьки взагалі родом із сусідньої Росії. Свої композиції «5 VYMIR» виконують українською та англійською, музику й слова до них у більшості випадків пишуть гуртом.
- Часом збираємось на репетиції і починаємо щось інтерпретувати, а потім виходить повноцінна мелодія, - каже соліст та гітарист гурту Костянтин Почтар. - Дивимось у когось з хлопців на футболці напис і одразу вигадуємо пов’язані з ними фрази. Назва нашого гурту сама по собі передбачає, що й творчість наша має бути якоюсь незвичною, це важко пояснити, але на публіку музика діє аналогічно спиртному. Атмосферу на наших концертах ми створюємо виключно за рахунок музики і того як ми її подаємо.

Про своє ставлення до спиртного Костянтин та інші учасники гурту розповідають стримано. Якось спробували трохи випити перед виходом на сцену, але очікуваного результату це не дало. Нині ж традиційно можуть взяти бокал пива, але не більше. Натомість наступного ранку відчувають музичне похмілля.
- На концерті ти віддаєш всі свої сили, ділишся з усіма своєю енергетикою і почуваєш себе дійсно задоволеним. Зранку прокидаєшся і усвідомлюєш якусь пустоту всередині. Стан такий наче похмілля – голова розколюється, не можеш знайти собі місця, - відзначає вокаліст і клавішник Вадим Лазарєв. Під час інтерв’ю він говорить найменше, однак видно, що свій гурт і його діяльність любить не менше.
До речі, на ранок після концерту музиканти не лише шукають спосіб подолати музичне похмілля, але й залюбки діляться своїми враженнями у своїй спільноті у соцмережі і намагаються відповісти на абсолютно всі повідомлення, коментарі та зауваження соїх шанувальників, більша частина яких дівчата.

- Ми дійсно дуже багато часу буваємо у нашій групі Вконтакте. Нам там пишуть, що було добре, а на що варто звернути увагу. Інколи навіть аналізують те, як трималися на сцені, підривали зал або ж просто були одягнені, - пояснює басист Роман Гаркавенко. Він не приховує, що музика для нього - це значно більше, ніж концерти чи захоплення, адже вона допомагає йому зберегти блиск в очах, який з часом зникає у людей, які займаються тим, що їм не по душі. Власне, цей блиск і цю атмосферу п’ятого виміру, в розумінні декого взагалі неіснуючого в межах реального.
Втім. самі по собі музиканти цілком реальні. Окрім музики, вони ще навчаються і навіть працюють на фондових біржах, цікавляться українськими та закордонними новинами, ходять по магазинах, а на концерти їздять автомобілем чи потягами. Між іншим, ті, хто слідкував за гуртом останні кілька років, відмітили, що хлопці не лише змінили зачіски, але й стиль одягу. Раніше вони були, кажучи простими словами «патлаті», проте наслідуючи приклад Романа, підстриглися і Костянтин, і барабанщик Семен. Клавішник поки ж із зачіскою експериментує та й своєму гардеробу особливого значення не надає. Запевняє, що головне, аби одяг був чистий, а його походження – фірмовий магазин чи секунд питання другорядне. Роман з Костянтином полюбляють походити по магазинах і придбати брендів одяг, а перед концертом уважно підбирають те, у чому вийдуть на сцену і підкорюватимуть серця шанувальниць.

- Нам дівчата дійсно пишуть, що от Костя сьогодні на концерті гарно виглядав, а там у мене було щось не так і ми це читаємо та реагуємо, - продовжує Роман. – Звичайно, дівчата не так оцінюють наш образ і наш виступ і роблять це в загальному, хлорці ж окремо оцінюють як звучали барабани, якість звуку, атмосферу в залі, але ми однаково цінуємо і тих, і тих. Зараз дівчина є тільки у Вадима, а ми поки без, тому проблем з тим, що і як нам пишуть у соцмережах шанувальниці, теж нема.
Ударник Семен Терещенко у гурті наймолодший , йому лише 17, а тому замість дівчат має думати про те, як закінчити школу. На концерт в Житомир музикантів привезли автомобілем саме його батьки, які все ще по можливості відвідують виступи сина.
- Мої батьки ходять на мої концерти і крадуть афіші з них, - сміється Семен. – Чесно, вже штук шість принесли додому. Раніше до нас на концерт приходили батьки й інших учасників гурту і нічого в цьому поганого ми не бачимо. Коли виступаємо в Києві, то намагаємося дістатися до закладу власними силами, у інших випадках користуємося автомобілем або потягами. З собою беремо мінімум речей - змінний одяг, взуття і обов’язково банер із написом гурту, який на кожен виступ вішаємо позаду себе. Збиратися починаємо в останні хвилини, тому часом щось можемо забути. Приміром, я якось забув «тарілки» до барабанної установки, тому концерт довелося перенести на день. Були й інші курйози, через які виступ запізнювався чи відмінявся. В Києві на одному з останніх концертів розілляли на обладнання пиво, але це не стало на заваді і продовжили грати далі.
За словами Костянтина, в репертуарі гурту наразі пісень вистачить на кількагодинний концерт. Зокрема, працюють над тим, щоб один з таких концертів відіграти за кордоном.
На весняні свята планів поки не будують, а лише узгоджують графік гастролей. Проте для відпочинку і свят час теж знаходять і якщо не проводять їх у сімейному колі, то у колі шанувальників «5 VYMIR» - точно.
Фото Роман Котиков