Економічний «підрив»: чи потребує економіка України таких реформ?

Минув майже місяць після початку роботи нового уряду. Практично щодня ми чуємо, що країні потрібні кардинальні економічні реформи, частина з яких може викликати невдоволення у суспільстві. Отож, слід проаналізувати першочергові урядові ініціативи.

Почнемо з позитивних моментів. Міністр з питань торгівлі та економічного розвитку Павло Шеремета є одним з небагатьох нових облич в системі вищої виконавчої влади. Його пропозиції спрямовані на створення сприятливого бізнес-клімату і конкурентного середовища в державі. Зокрема, він виділив три першочергових пріоритети в роботі міністерства:

– прозорість державних закупівель (одна з найбільш корумпованих складових української економіки, через яку щороку через наближені фірми розкрадалось сотні мільярдів гривень);

– дерегуляція економіки (створення легких і прозорих умов ведення бізнесу, оскільки Україна перебуває у другій сотні країн світу за цим показником);

Відео дня

За останні тижні міністерством на зустрічах з бізнес-спільнотою було узгоджено проект нового закону про державні закупівлі, який би детінізував цю процедуру. Тепер вирішальне слово за парламентом.

Прекрасні і конструктивні ідеї П. Шеремета, однак на цьому позитивні економічні реформи та сигнали для українців, виснажених революційними подіями, закінчуються. З вуст прем’єр-міністра Арсенія Яценюка за останній тиждень прозвучали ініціативи, після яких виникає запитання: ми очікуємо економічний прорив чи «підрив» і остаточну руйнацію економічної системи? Отже, нам всім з вами пропонується:

– підвищення акцизу (як наслідок – ціни) на дизпаливо, а значить на сільськогосподарську продукцію та все, що перевозиться;

– підвищення плати за користування радіочастотами – подорожчання мобільного зв’язку;

– податок на депозити вище 50 тис. грн (потім через день з’явилась цифра 100 тис. грн) – шлях до паніки і руйнації банківської системи, яка і так ледь тримається; ще більша недоступність кредитів.

Всі ці ініціативи раніше проштовхувались М. Азаровим і блокувались тодішньою опозицією.

У той же час:

– жодних ініціатив, щоб олігархи, особливо причетні до «режиму», допомогли країні в скрутні часи (доплатили несплачені податки і вартість приватизованих об’єктів, оподаткування дивідендів за ставкою 15 % замість нинішніх 5 %, повернення коштів з офшорів тощо);

– відсутність чітких цифр та напрямків урізання адміністративних витрат; скорочення роздутих штатів органів управління;

– гроші за газ будемо платити Росії за рахунок кредитів МВФ;

– повна некерованість та неузгодженість вертикалі влади, у т.ч. в регіонах.

До того ж, фактично стан війни з Росією ще більше загострює існуючі економічні проблеми. На більшість із них є прості відповіді, але чомусь наші урядовці не поспішають їх давати і, головне, рішуче діяти:

1. Росія арештувала рахунки кондитерської фабрики «Рошен» в Ліпецьку. З нашого боку – ніякої реакції і жодних претензій до олігархічного бізнесу росіян в Україні. Що робити? Терміновий арешт і націоналізація всіх активів Росії в Україні.

2. Росією повністю зупинено (потім частково відновлено) імпорт українських товарів. Ми продовжуємо продавати їм зброю! Що робити? Повністю закрити кордон для російських товарів.

3. Ціна на газ з квітня очікується на рівні 500 дол. / тис. м. куб. (оскільки після анексії Криму В. Путін вважає, що не треба давати знижку на газ в обмін на базування флоту в Севастополі, т.зв. «Харківські угоди»). Ніякої адекватної відповіді. Що робити? Повністю відмовитись від купівлі державою російського газу і в рази підвищити транзитну ставку. Нам свого газу вистачає. Ахметови, фірташи та інші олігархи, якщо хочуть – нехай купують у Газпрому паливо напряму.

4. А. Яценюк говорить, що не треба поспішати з візами (хоча міністерство закордонних справ заявляє протилежне). В цей час українців не впускають в Росію. Що робити? Терміново закрити кордон і вводити візи для росіян.

5. Борг держави перед бізнесом за наперед сплачені податки і відшкодування ПДВ складає 36 млрд грн і жодного сигналу, коли і як будуть повертати ці гроші. Бізнес терпить і за терплячість отримує нові податкові «подарунки». Що робити? Термінова дерегуляція ведення бізнесу і спрощення податкової системи.

6. У банку С. Курченка (Брокбізнесбанк, який перебуває на межі банкрутства) «зависли» всі гроші МТСБУ – виплати по «автоцивілці» фактично заблоковані. Що робити? Не потрапляти в аварії.

Цей не дуже приємний список можна продовжувати…

Україна програє інформаційну війну, Крим, економічну війну... Так і до Києва недалеко. Що ще треба почати програвати, аби включився мозок у наших кризових менеджерів?

Кардинальні реформи (а не їх імітація) дуже потрібні, але все знову перекладається на плечі простих смертних і сподівання, що ми все зробимо самі. Ми то справимось, хоч і важкою ціною.

Хтось може стати на захист таких дій «кулі в лоб» і леді Ю (яка фактично керує О. Турчиновим, А. Яценюком та ін.)? Що це: бездарність, неусвідомлення реальності, саботаж, державна зрада, таємні домовленості?.. Все таємне колись стане явним, і ми отримаємо відповіді на ці запитання. Головне, щоб не було запізно.

Спеціально для “20хвилин” Микола Костриця.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.