Про європейські перспективи транспорту та українські реалії - на житомирському досвіді

Сьогодні більшість порівнює український міський транспорт із європейським. Зазвичай пасажири співставляють фото нового, яскравого транспорту із старими маршрутками та хочуть бачити у своєму місті кращий варіант. Якісний міський транспорт  — це дороге задоволення — переконують перевізники та посадовці. 

• Чи коректно порівнювати міський транспорт українських та європейських міст?

Загалом коректно. Потрібно завжди прагнути кращого і не просто на словах, а й робити чіткі реальні кроки. Проте, роблячи таке порівняння, потрібно враховувати особливості міста. Основна і найбільш важлива відмінність між нашою і європейською ситуаціями - це модель роботи транспорту.

• Як би ви описали модель організації міського транспорту в Україні?

Є над чим працювати, адже наразі для перевізників немає особливої конкуренції. Отримавши договір на 5 років, вони можуть собі дозволити не виконувати умови угоди. Частина людей вимагає розірвати договір з таким перевізником, позбавити ліцензії, знайти іншого, а «віз і нині там».

     - Чому так? Який основний недолік цього стану речей?

Головною причиною є реальна відсутність альтернатив і конкуренції. Розірвати договір з перевізником можливо, і ми це вже неодноразово робили. Але після позбавлення права одного перевізника обслуговувати якийсь маршрут потрібно надати іншому таке право. Людям потрібен транспорт. Тому варіант закрити маршрут нікого не влаштовує. Проблеми починаються, коли зникає конкуренція. Зміна перевізників між маршрутами нічого не дасть.

• Чому між перевізниками немає конкуренції?

Тут відіграє роль мова цифр - економіка. Ті, хто має маршрутки не мають бажання інвестувати в новий рухомий склад, адже окупити такі витрати складно. З тієї ж причини нові перевізники на ринку не з'являються. Це не про жадібність перевізника чи водія, а про норму прибутковості, необхідну для функціонування бізнесу. Бажання підприємця заробити є нормальним, так само як і бажання пасажира отримати гарну послугу.

У цій формулі лише дві основні змінні для зростання суми доходів: збільшення кількості пасажирів або зростання тарифу. Кількість мешканців у більшості міст не зростає, та й маршрутка має фізичні обмеження по місткості. Підняти тарифи до економічно обґрунтованого рівня, та ще й так, щоб там була закладена інвестиційна складова заважає популізм та непрозорість ведення бізнесу перевізниками.

Основна проблема ринку перевезень (не симптом, а причина) - це не облікована готівка та відсутність обліку пасажирів. Як наслідок, розрахунок об'єктивного економічно обґрунтованого тарифу перетворюється на гадання. У перевізника своя правда, органи місцевого самоврядування перевіряють розрахунки по визначених методиках, а люди незадоволені підвищенням тарифу незалежно від процедури чи суми.

• Лише розуміти проблему не достатньо. То який вихід Ви пропонуєте?

Для того, щоб розірвати це замкнуте коло потрібно: забрати готівку з транспорту, автоматизувати систему збору коштів та обліку пасажирів, змінити принцип розрахунків з перевізниками.

У країнах з цивілізованим ринком перевезень водії автобуса виконують заплановані рейси. Перевізник отримує оплату за кілометри якісної транспортної роботи, яку він виконує впродовж дня.

• Якщо перевізники не збиратимуть виручку, то хто і яким чином тоді збиратиме оплату за проїзд?

 Більшість розрахунків здійснюється безготівково, щоб ні водій, не перевізник не маніпулювали сумою своїх доходів. Збір коштів і контроль безквиткового проїзду здійснюється централізовано єдиним оператором - комунальним підприємством. Облік пасажирів проводиться автоматизованою системою, незалежно від того пільговик ти оплачуєш карткою чи готівкою. Всі платежі є облікованими і прозорими, а тариф - реально обґрунтованим.

Кожен маршрут має свою протяжність з визначеною кількістю графіків. Потреба в оплаті транспортної роботи - це протяжність мережі помножена на вартість одного кілометра пробігу автобуса, тролейбуса чи трамвая.

• І як це змінить якість міського транспорту?

Змінить докорінно. У перевізника буде фіксований обсяг транспортної роботи,  яку необхідно виконати. У оператора - сума коштів, яку потрібно оплатити за цю роботу. Не поїхав останній рейс ввечері - отримав менше. Зламалась машина, або з'їхав з маршруту - отримав менше. Не захотів доїжджати до кінцевої і розвернувся на зупинку раніше - весь рейс не буде зараховано і оплачено. Прості, зрозумілі, договірні відносини.

Контролюється процес дуже просто: за допомогою системи GPS-моніторингу. Коли кожен перевізник знатиме, що непрацюючий GPS-трекер означає недоотримані кошти, тому проблем з їх справністю не буде і всі машини завжди відображатимуться в системі. Крім того, така система стане гарною мотивацією.

В такій моделі перевізник отримує чіткий фінансовий план своєї роботи і зацікавлений виконувати її якісно та в повному обсязі: ввечері, в години пік, їхати на зупинку де стоять лише пільговики, не лише по центральних вулицях, а й по віддалених районах, робити це згідно розкладу та бачення замовника.

А пасажир отримує впевненість, що транспорт на його зупинці буде, так як написано в розкладі і не доведеться сваритися з водієм доказуючи свої права.

• Як тоді формуватиметься тариф на перевезення?

Якщо доходів вистачає, щоб перекрити витрати - тариф можна не міняти. Якщо ж витрати перевищують доходи, хтось повинен оплатити різницю. Варіантів два, або за рахунок тарифу, або з міського бюджету. В обох випадках все повинно бути чітко пораховано.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.