«Криваве Водохреще»

На Народному Вічі 19 січня 2014 року зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленими напередодні диктаторськими законами. Багато хто з учасників віча мають імпровізований захист на голові, наприклад, пляшки з водою. Це натяк на одну із норм, прийнятих 16 січня, про те, що носіння шоломів і масок під час акцій протесту карається штрафом у розмірі понад 4 тис. грн або арештом на строк до 15 діб.

Народне віче розпочалося з молебню на головній сцені. Багато хто очікує, що опозиція оголосить план дій у зв’язку з прийняттям скандальних законів 16 січня.

«Завтра вони заборонять нам дихати. Нам не потрібен кандидат в президенти, нам потрібен лідер опору негайно. Бо це вже не танці на площі», – зачитував звернення один із лідерів Автомайдану Дмитро Булатов.

Частина людей з Майдану вирішила пройти до будинку Верховної Ради, щоб висловити свій протест. Дорогу їм перекрив «Беркут», який загородився автобусами та вантажівками. Радикально налаштовані протестувальники намагалися прорватися до урядового кварталу. Автобус «Беркуту» підпалили, а самих бійців закидали камінням і петардами. Міліція застосувала спецзасоби і водомет.

Ситуація була важкою, у лідерів опозиції явно не було чіткого плану дій та досвідчених кадрів, що могли б керувати великим натовпом наполоханих і в той же час агресивно налаштованих людей. Ситуація ускладнювалася великою кількістю засланих козачків, підконтрольних тодішній владі СБУшників та російських ФСБшників, що сіяли паніку, розпач та зневіру, закидаючи гасла, мовляв, «Майдан злили».

Не дивлячись на всі перешкоди, у той день сталося дещо важливе – українці пройшли точку невідворотності, люди вперше, з моменту початку революції, уже були не пасивним натовпом ображених громадян, яких бив беркут, а стали спільнотою людей, що починали втрачати страх і готові були йти за свої права, волю та демократичні свободи до кінця.

«Господь Бог вибрав таку дорогу нам, і ми нею йшли. Було враження, що це надприродна сила нас туди веде, що та людина має бути в тому місці і ті події мають розгортатися так. Дійшла точка кипіння, усі зрозуміли, що так далі жити не можна.

Не почалося би це на Грушевського, почалося б в іншому місці. Цей ланцюжок подій – закономірність», – ділиться своїми спогадами сотник «Самооборони»  Андрій Антонищак.

Сьогодні часто виникає запитання, чи можливо було уникнути тієї ситуації або ж розв’язати її мирним шляхом? Однак якщо проаналізувати історію України та ментальність тодішньої влади, то таке запитання відсіюється апріорі.

Ключові моменти передумови подій:

• 16 січня 2014 року народні депутати від Партії регіонів та КПУ підняттям рук ухвалили низку законів, що істотно обмежують право громадян на протести.
• 17 січня ввечері Президент Віктор Янукович підписав закони, ухвалені Верховною Радою.
• Закони набувають чинності після їх публікації. Станом на 19 січня вони ще не були опубліковані.
• Серед іншого, нові закони забороняють їздити автоколонами більше ніж по п’ять авто, носити каски, маски, без дозволу встановлювати на вулицях звукову апаратуру та проводити несанкціоновані мітинги.

Олег Климчук