Житомир давно завершив перейменування вулиць, провулків, проїздів, проспектів. Фахівці зазначають, що в нових топонімах помітно побільшало українських ознак. Акцент – на знакових фігурах та подіях з політичного та культурного життя країни.

Вулиці Житомира приховують багато цікавого навіть після перейменування, але найбільше у них – проблем. Варто зазначити, що деякі ніхто навіть і не приховує. На найдовших вулицях міста можна помітити брак зелених насаджень, відсутність облаштованих зон відпочинку, дитячих і спортивних майданчиків і ще безліч недоліків, що потребують уваги.

Цього разу ми відвідали одну з найдовших вулиць нашого міста – Покровську (в минулому – Щорса). Побачене хвилює, бо, з одного боку, на вулиці безлад, а з іншого – «ще не все втрачено». Це справжня знахідка для екстремалів: ущент розбиті дороги, смердюче сміття, відкриті каналізаційні люки на узбіччі, по вінця заповнені смітники.

Пережитки минулого залишили асфальтні руїни на майбутнє

Погані дороги – давно не новина, але десь їх відновлюють, там латають, а на Покровській про ремонт взагалі наче забули. Варто лише повернути в бік цієї вулиці – відразу красується «підірваний» асфальт. Попри його міцність, дерева розкорчовуються і покрівля тріскається, але на таку картину ніхто не зважає, хіба що прості перехожі. Ні для кого не секрет, що перечепившись одного разу, ви назавжди запам’ятаєте це місце. Тому якщо шукаєте гострих відчуттів, можете сміливо перестрибувати такі перешкоди.

Все-таки чорнозем краще, ніж дорожнє покриття

Житомиряни, здається, коли поспішають, мають пересідати на коня, бо інакше в красивому взутті не пройдеш – завтра купуй нове! Якщо проїжджа частина ще більш-менш у нормальному стані, то тротуари, як і по всьому місту, мають страшенний вигляд.

«То не дірки в асфальті, то дихає житомирський родючий чорнозем!» – з іронією кажуть жителі Покровської.

Така думка, мабуть, «гуляє» по всьому місту. Що ж, тут навіть з пнів кущі ростуть – отакі чудеса. Якщо десь таке побачите – не дивуйтесь, то, мабуть, так вирішили проблему озеленення міста. Такі «пеньочки» дуже зручні для маленьких компаній, бо для багатьох житомирян вони є столиком для посиденьок, ба навіть є на що випивку поставити й попіл викинути.

Смітники як головна проблема забруднення. Особливо, коли їх мало

Покровська – наче медаль. З однієї сторони чисто, навіть смітники облаштовані, підприємці підмітають, а з іншої – іржа, що «їсть» усе місто. Чорною стороною медалі ми називаємо сміття, що практично валяється мало не на кожній житомирській вулиці. Подекуди велика відстань від смітника до смітника призводить до утворення «купок», захованих у сухостої, що не відомо відколи лежать на узбіччі.

Прогулюючись, спілкуємося з жителями. На питання про зміни після перейменування вулиць відразу суплять брови. Інколи здається, що думка у всіх однакова – щоб місто було зручним і охайним. Бачимо – назустріч іде матуся з візочком до скверу, тому не запитати не могли.

«Хіба в нас немає інших проблем, як змінювати назви вулиць? Тут пройти не можна нормально, розминутись з людьми, бо скрізь ями, а про сміття я взагалі мовчу», – розповіла житомирянка Ольга.

Про те, чи необхідно в обов’язковому порядку змінювати «прописку» в паспорті, за яких умов доведеться вносити зміни в документи на житло, люди майже не знають, бо особливо цим не цікавляться.

Ситуація майже в кожному українському місті сьогодні ідентично складна: дороги погані, будівництво хаотичне, розуміння того, що потрібно зробити, а що навпаки – заборонити, немає.