У Житомирі відбувся творчий вечір переможців «Молодої Республіки Поетів»

Ключові постаті творчого вечора – Юлія Кручак, студентка Житомирського державного університету ім. І. Франка, та Лесик Панасюк, також у минулому студент ЖДУ ім. І. Франка – розповіли, звідки черпали натхнення, і показали його «наслідки» у формі віршів та відеопоезії.

«Мені насправді дуже лестить, що ці прекрасні поети здобувають ту популярність, яку вони заслуговують. Це, власне, основна мета Житомирської поетичної школи – показувати, що в Житомирі поезія є і що її варто цінувати», – цими словами розпочав хід зустрічі модератор Ілля Стронґовський, письменник, перекладач, дизайнер та ініціатор заснування конкурсу «Молода Республіка Поетів», лауреатами якої і стали Юлія та Лесик.

Цьогорічна переможниця «Молодої Республіки Поетів» поділилася враженнями від перебування в літературній резиденції для молодих письменників «Станіславський феномен», де й написала значну кількість своїх творів. Два роки Юлія працювала вчителем, про що теж згадувала у своїй поезії. Сьогодні вона доволі успішно робить перші кроки в режисурі та акторській майстерності, розвиваючи новий жанр у сучасному жанрі відеопоезії. Кілька робіт Юлії, у створенні яких вона брала участь і як постановник, і як головна героїня, були показані під час зустрічі. Зокрема, були представлені відеороботи на вірші Наталки Білоцерківець, Івана Непокори та самої Юлії Кручак.

Лесик Панасюк, минулорічний лауреат «Молодої Республіки», презентував збірку «Справжнє яблуко». Гостям пощастило послухати вірші в його виконанні – «Голос», «Експонат», «Зуб» та ін. У них Лесик цікаво поєднує дитячі образи з висвітленням дорослих тем. Оригінальність збірки – не лише у віршах, а й в ілюструванні, що не дивно, адже автор одночасно поет та дизайнер.

Цікаві факти про джерела натхнення Юлія та Лесик розповіли в інтерв’ю.

«20»: Юліє, що ще, окрім натхнення, дала тобі «Молода Республіка Поетів»?

По-перше, це унікальна можливість поспілкуватись із видатними діячами культури й мистецтва України, з літераторами. Мені було не так цікаво поговорити з ними про літературу, як пізнати, які вони насправді, поза художнім твором. Також це можливість познайомитись із багатьма дуже хорошими й цікавими людьми. Це подорожі, які запам’ятовуються. Я дуже рада, що стала лауреаткою цього конкурсу.

«20»: Звідки ідея про створення відеопоезії?

Я випадково натрапила в Інтернеті на конкурс, він називається «Поезія в кадрі», де треба було подавати власне відеопоезії. Взагалі, мене завжди дуже приваблював кінематограф, я навіть мріяла колись стати акторкою, у 26 років планувала отримати «Оскар». І зараз мене не так цікавить мистецька сторона, поезія, як кіно.

«20»: Лесику, ти тричі змінював місце навчання. Де ти все ж знайшов натхнення на творчість?

Перший мій університет був НАУ, потім це був ЖДУ ім. І. Франка, далі – КНТУ, тобто Київ–Житомир–Київ. Змінювалися мотиви, змінювався часом і підхід до поезії. Взагалі, інше місто змінює людину. По-іншому підходиш до того, як потрібно жити.

«20»: Що ти робив чи й робиш для того, щоб про житомирських поетів дізналися як про феномен, про щось особливе й самобутнє?

Ми з Оксаною Гаджій організовували на Форумі видавців такий проект як «Житомирська школа поетів». І він увійшов у число найкращих заходів Форуму. Також проводимо спільні презентації та виступи.

«20»: Що б ви порадили молодим житомирським поетам, які пишуть «у шухляду» і взагалі не заявляють про свій талант?

Юлія: Писати мені Вконтакті, і ми з ними будемо щось робити, організовувати різні заходи, читання.

Лесик: Якщо вони хочуть рости і взагалі хочуть, аби про них чули й знали, то це подаватися на конкурси. Вони хоч і суб’єктивні, але в нас зважають більше на якість, аніж на формат. Якщо 2000-ні були в одному руслі, то 2010-ті – це взагалі полістилізм, чистий постмодернізм.

Лесик та Юлія є яскравим підтвердженням того, що сучасні поети – це надзвичайно різнобічні особистості, що й допомагає авторам створювати оригінальні поезії та навіть розвивати нові жанри на перетині поетичної творчості та кіномистецтва.