Фірма, засновником якої був Машковський, заборгувала 14 мільйонів гривень

Сергій Машковський 1980 року народження. Навчався у Великій Британії 6 років. По поверненню весь час проживав у Житомирі, одружений. З 2006 року займається авто-бізнесом, нині він директор ТОВ «Полісся Моторс Груп». У політичній діяльності – він депутат Житомирської міської ради з 2010 року. Обирався по спискам партії «Рідне місто», а зараз є членом партії «Солідарність». Був керівником виборчого міського штабу кандидата Порошенка.

«Громадськими» слуханнями назвати це дійство було складно. По суті, на зібрані були представники ЗМІ, кількох політичних партій, прихильники Сидора Кізіна та  представники «Самооборони» Бердичева (лише одні з області).

Говорили про 14 млн боргу перед банком, що має підприємство, до засновників якого належав Машковський. Цікавилися позицією кандидата щодо тривалих тендерних процедур, які не дозволяють оперативно закуповувати усе необхідне військовим, зокрема бронежилети. З приводу цього активісти, зокрема пані Волинець, вирішили їхати до стін Верховної ради – шукати відповідей там.

Також громадськість була небайдужа до участі Машковського у подіях Майдану, підтримки армії,  дружби з першим заступником глави Адміністрації Президента. Особливо громаду обурило, що пан Машковський – єдиний  кандидат на цю посаду. На такі закиди потенційний губернатор порадив звертатися до Президента, адже саме Петру Порошенку українці надали право визначити голів ОДА.

На запитання журналістки «20 хвилин», що зробив корисного для громади депутат за 4 роки своєї діяльності у міськраді, Машковський сказав, що зараз нічого сказати не може, бо не готувався.

Щодо бачення розвитку області, то він вважає, що спочатку потрібно вивчити ситуацію: «Я маю на увазі економічний рейтинг серед інших регіонів. По усіх показниках ми займаємо 19-20 місце. У порівнянні з іншими регіонами середня зарплата у нас 2500 грн, у той час як у інших – 3300 грн. Над цим питанням потрібно працювати, не допустити подальшого падіння».

Пан Сергій зосередив свою увагу і на тому, що всім у період війни буде важко: «Ніхто на економічне диво не очікує. Нас чекає дуже складний осінньо-зимовий період: оплата за енергоносії. Ми повинні підготуватися. Я не можу сказати, що чітко зроблю, мені потрібно мати детальну інформацію».

Склалося враження, що це не були ніякі громадські слухання! Людям лише черговий раз дали умовну можливість подумати, що вони ніби щось вирішують.