У замку-музеї "Радомисль" варять папір із часником

— Часник, цибулю, кропиву і льон дроблять на мілкі частини, варять, потім відстоюють. На підготовку сировини для паперу йде майже три місяці, — розповідає Сергій, працівник замку-музею. У кімнаті на першому поверсі показує, як колись варили папір. 1612 року архімандрит Єлисей Плетенецький побудував у місті першу в Україні фабрику для друку православних видань.

— Часник треба, щоб жучки папір не їли, — пояснює Сергій. Набирає білу сіруватого відтінку масу в прямокутну форму. З неї пресом відтискає воду.

— Механізм виробництва відновили за малюнками, що збереглися в Києво-Печерській лаврі. Папірня занепала в XVII столітті під час козацьких повстань. Але паперу наробили стільки, що його вистачило на 100 років.

Чоловік вішає сушитися на мотузку під стелею сирі аркуші. Готові продають у сувенірній крамниці по 20 грн.

— За радянських часів тут був млин. Потім сюди просто звозили сміття. Хтось із радомишлян каже, що Ольга Вадимівна бізнес робить. А вона з купи сміття таку красоту зробила. Робочі місця дала. Часто сама приїжджає, бере граблі, секатори — і починає працювати. — Хлопці, як будете йти, світло виключіть, — Сергій гукає двом чоловікам, які розглядають експонати, і прямує до виходу.

— Тут надзору такого нема. Проте на них 50 камер дивиться. Але діти, як прийдуть і почнуть усе чіпати, то і вони не помагають.

Сергій висаджував парк навколо музею, досі доглядає за рослинами. На початку літа тут пора троянд. Також біля замку ростуть понад 30 сортів ірисів, які цвітуть у травні.

— Троянди пересадив того року з острова, бо його затопило навесні. Ольга Вадимівна каже: "Ниряй, викопуй і пересаджуй". Через воду зникли рідкісні кущі жасмину.

Територія парку порізана водними каналами. Тут розходиться річка Мика. Вона впадає в Тетерів.

Гостям пропонують поплавати на човні каналами, порибалити. У трапезній годують обідом за 80 грн. з борщу, шніцелю та овочевого гарніру. Кава обійдеться у 10 грн.

— Їхали з Києва від метро Житомирська маршруткою, — каже Аліна Андрусенко, 45 років. Працює в дитячій Академії мистецтв на столичній Оболоні. — В Радомишлі до замку добралися на таксі, бо це 3,5 кілометра.

Спершу зробили екскурсію в папірні. Після цього оглянули колекцію хатніх ікон. Ольга Богомолець її збирала майже 20 років. Кажуть, їх там п'ять тисяч. Не всі підписні, тому важко зрозуміти, до якого періоду і регіону належать.

Замок має свої повір'я: якщо піднятися на оглядову вежу, загадати бажання і вдарити в дзвін, то обов'язково збудеться. Та коли багато екскурсій, туди не пускають, бо башта вузька.

Дорога та екскурсія обійшлися киянам у 130 грн.

— Не могли повернутися без сувенірів. У спеціальній крамничці продають місцевий папір, магнітики, диски Ольги Богомолець. Там можна 300 і більше гривень залишити. Добре поїли за 40 гривень в центрі міста. З Радомишля ще везли смачнючий місцевий хліб у формі пірамідки.

За вхідний квиток Аліна Андрусенко заплатила 50 грн. Для дітей та пенсіонерів він удвічі дешевший. Замок-музей працює з 9.00 до 18.00.

3000 гривень коштує найдорожчий номер у готелі замку-музею "Радомисль". Це "Королівські покої" з двома спальнями. Найдешевша — 800 грн — двомісна "Гостьова келія". Популярний готель серед молодят. Їм пропонують номер із сауною за 1,5 тис. грн за добу. Найбільше гостей — на різдвяно-новорічні свята.

60 тонн сміття вивезли перед реставрацією замку в Радомишлі. Прибирали його три місяці.

Анна Балакир

Gazeta.ua