«Свою першу книгу я видала за власні кошти та при допомозі друзів», - письменниця Марія Хімич

До переліку обраних кандидатів у номінації «За творчі досягнення», потрапила відома житомирська письменниця і журналістка Марія Хімич.

Про роль та значення таких премій для розвитку культури, а також про існуючи проблеми у сфері книговидання, письменниця поділилася з журналістом газети «20 хвилин».

«20»: Як Ви оцінюєте роль та значення такого роду державних грантів та премій?

Такі преміювання дуже потрібні для розвитку спорту, культури й мистецтва. Адже тут справа не стільки в грошах, скільки у престижі, який отримує номінант. На жаль, у наш час дуже мало подібних преміювань і це негативно позначається на рівні мотивації молоді досягати висот в обраній спортивній, культурній чи науковій сфері.

Для мене велика честь, бути серед претендентів.

«20»:  Чи легко молодим і талановитим письменника та поетам видати книжку зі своїми творами?

Що стосується особливостей книговидання власних творів, то з цим у нас сьогодні дуже складно. На жаль, навіть переможцям престижних літературних конкурсів книговидавці не поспішають іти на зустріч.

Якщо є гроші, то всі видавництва широко відкриють вам свої двері. Однак, для того, щоб видати книгу безкоштовно, потрібно знайти спонсорів або ж перемогти у конкурсі, що передбачає друкування творів переможця. Для того, аби люди не боялися вкладати у вас свої кошти, ви повинні бути відомими.

«20»: Як Вам вдалося видати власну книгу?

Особисто я першу свою книгу видала за власні кошти та допомоги друзів. Це був наклад всього у 100 примірників. Мій перший маленький, але дуже важливий крок. Не варто сидіти і чекати, що хтось до тебе прийде і скаже: «Ой, який ти класний! Давай видамо твою книжку».

У Житомирі небагато нових видань на рік, але вони є. У цьому році видали книгу Григорія Цимбалюка «Сага про камінь» та поезії Михайла Клименка «Сад мого життя», підготовлених Михайлом Пасічником.

Не слід забувати, що наклади книг всього по 300 екземплярів. Вони розходяться по школах і бібліотеках, але чи доходять вони до нас? На жаль, ні.

Хотілося б, щоб справа покращилася, бо якщо не буде книговидання українською мовою, то власне й культури не буде. 

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.