Містичні трилери Дмитра Голумбевського навіяли тишу у залі кінотеатру "Жовтень"

Під час перегляду фільмів панувала тиша, а те що показ відбувався проти ночі додавало особливої містики. Завершення кожного фільму супроводжувалося бурхливими аплодисментами, а по закінченні останнього фільму присутні мали можливість поставити особисто запитання режисеру. Скористався нагодою довідатися про секрети спіху та творчі плани Дмитра Голумбевського і журналіст газети «20 хвилин» Олег Климчук.

20: Скільки часу у Вас займали зйомки фільмів?

– Перший фільм ми планували зняти за пару тижнів, однак розтягнулося на пів року через особливості погодних умов. Зимові сцени, які ми знімали з дітьми – це були найхолодніші тоді ночі. З Манекеном ми справилися швидше, буквально за кілька місяців. Все одно було дуже багато проблем, три знімальні ночі, крім того у супермаркеті просто технічно дуже складно знімати.

Які фільми Вам надихають?

Мене надихають фільми Девіда Фінчера, власне це одна з моїх постійних вимог до свого оператора, так йому і кажу: «Я хочу кадри як у Девіда Фінчера». Але реалізувати це дуже складно тому, що вони там знімають мінімум по 50 дублів кожний кадр. Нам же дуже складно так працювати, коли на стільки сильно стиснуті часові межі зйомки. Ще полюбляю роботи Пітера Джексона.

20: З яких фільмів Ви вважаєте можна вести точку відліку Ваших робіт?

– Якщо говорити про художні, то першим серйозним таким фільмом вважаю «Кругообіг». Першим документальним фільмом можна вважати серію передач «Натхненні Житомиром». Ну а якщо говорити про самий перший режисерський досвід який у мене був, то пригадується як у 14 років разом з друзями у дворі бавлячись знімали. Ми тоді дуже багато всякого познімали. Але то зараз соромно показувати.

20: Якщо феномен українського кінематографу є, то які його основні риси і як він може себе проявляти на світовому ринку?

– Зараз я так відчуваю, що розпочинається нова хвиля українського кіно, але яскравих представників, як Ви могли помітити буквально кілька фільмів. Це наприклад «Тіні забутих предків», «Поводир», «Той що пройшов крізь вогонь». Маю надію, що у цьому році вийдуть більш різноманітні жанри, оскільки ті що вийшли, це більш такі пронаціональні історичні фільми. За якістю зняті фільми нічим не поступаються фільмам інших країн. Маю надію, що пройде ще буквально кілька років і український кінопродукт можна буде сміливо охарактеризувати, як окремий напрям у кіно.

20: У свій час Ви говорили, що Вас дуже вражає масштаб «Володаря перстнів», чи не полишили Ви свою надію зняти, щось на стільки ж масштабне?

«Володар перстнів» я обожнюю, масштабні події там дуже класно зняті. Однак чим більше відкриваю для себе кінематограф, тим більше розумію, що це так дорого коштує, що просто нереально. Якщо ще кілька років тому я мав надію, що батальні сцени можна зняти, то зараз я розумію, що зняти їх звісно можна, але зняти на стільки класно – це дуже серйозна відповідальність і дуже великі гроші. А зараз грошей як бачите все менше і менше виділяється. Але мрії є. Якщо є можливість зробити хоча б маленьку масовочку, то роблю, бо не дуже полюбляю камерність.

20: Чи подавали Ви свої фільми на фестивалі, наприклад на Одеський?

– Що стосується Одеського кінофестивалю, то я не встиг на нього відправити «Манекена» тому, що там рано закінчувалися подачі, а «Кругообіг» не взяли. На даний момент очікую на відповіді різних окремих фестивалей, що будуть проходити восени, тому маю надію, що хоча б кілька візьмуть мої роботи. До речі минулого року на кінофестивалі «Циклоп» відео спеціально зняте для проекту «АрТерапія» здобуло приз глядацьких симпатій.

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.