В Малинському районі молодь жила в лісі

Табір був безкоштовний, від учасників вимагалося лише взяти із собою харчі та оплатити проїзд.

Про це повідомляють на сайті ІнфоМалин.

Про те, як пройшов вишкіл розповів  голова згаданого осередку Ярослав Лагнюк.

- Пане Ярославе, скільки осіб узяло участь у вишколі?

- До табору приїхало близько сотні осіб з усієї України, в тому числі з Києва, Житомира, Одеси, Львову, Тернополя, Івано-Франківська, Донецьку, Вінниці. Загалом хлопці, дівчат було не більше десяти. Найстаршому учаснику виповнилося п’ятдесят, а молодшому – 14-15 років. Віковий ценз був – від 14 літ і старше. Ті, кому ще не виповнилося вісімнадцяти, мали пред’явити письмову згоду батьків. Діяльність табору висвітлювали кореспонденти телеканалу «Житомир». (Відео див. нижче, – прим. М. Х.).

- Ніхто не просився додому, дівчата не плакали?

- Ні, ніхто не просився і не плакав. Одного з учасників наступного дня мусили виключити з табору через порушення дисципліни. Він самовільно покинув пост.

- Які цілі, крім військово-патріотичного виховання, ставили перед собою організатори?

- З огляду на те, що сьогодні наша міліція часто не може захистити громадян, а українська армія доволі слабка, ми намагалися навчити людей, насамперед молодь, вміти себе боронити.

- Крім самооборони, чому навчали учасників вишколу?

- Багато чому: тактиці, виживанню у лісі, військовій топографії, орієнтуванню на місцевості, інженерній справі, медицині, стрільбі. Щодо останнього, то учасників навчали стріляти з пневматичного автомата. Бойова зброя – автомат Калашникова, була теж, проте її показували тільки як макет.

- У запрошенні учасників сказано, що харчування – це частина вишколу. Що це значить?

- Це значить те, що кожен учасник брав із собою, крім палаток та засобів особистої гігієни, ще й продукти. Але самі вони не готували – це за них робила польова кухня. У них не було б і часу на це! Надто напружений був графік навчання.

- А ким були тренери?

- Тренерами виступили досвідчені інструктори з Києва. Люди, які брали участь у придністровській, грузино-абхазькій та чеченській війнах. Колишніх військових не буває!

- Чи хтось з учасників табору постраждав під час навчання?

- Ні, ніхто, на щастя. Про всяк випадок з нами був лікар. Можливо, хтось з учасників отримав подряпину, але до медика не звертався.

- Траплялися курйози?

- Так, один був. Правоохоронці хотіли приїхати до табору, пересвідчитися, чи все гаразд. Проте ніяк не могли нас знайти. У телефонному режимі організаторам усе-таки вдалося допомогти міліціонерам знайти до табору дорогу.

- Після завершення вишколу, що сказали учасники? Якими були їхні враження?

- Усі учасники були задоволені! Казали, що приїхали, аби побачити та відчути, який він – військово-патріотичний вишкіл, чи це дуже важко? Ділилися, що не проти й ще раз узяти участь у ньому.

- Цей табір у Малині відбувся вперше?

- Ні, два роки тому в Малині вже проходив такий табір. У ньому взяло участь значно менше учасників, ніж цьогоріч.

- Пане Ярославе, наступного року малинчанам чекати на військово-патріотичний вишкіл?

- Так, на наступний рік плануємо його проведення. Хочемо, щоб він став щорічним. Узагалі, УНА-УНСО проводить подібні табори в усій Україні кілька разів на рік. У цьому році ще в Карпатах (у серпні) та Черкасах буде організовано такі табори.