Валерій Нестеровський: «Бізнес потрібно не тільки створити, але й вміти його захистити»

У 5 років я вже вмів писати та читати, бо мама була вчителем. Бажання навчатися було відбите в ранньому дитинстві. У початковій школі мені вже не було чим займатися. 

Був нестандартною дитиною в підходах, але вчився добре.

Батько був мені взірцем у всьому. Він вольова фахова людина, водій в автопарку, один із шанованих працівників автобусного парку.

Батьки вчили бути порядним, працелюбним, відвертим, совісним. Своїми стосунками подавали мені приклад.

Після школи навчався в Житомирському будівельному технікумі, але цю спеціальність не розглядав як професію майбутнього. Пішов слідами батька, професія водія тоді була авторитетною та прибутковою. Ці гроші, зароблені протягом 7 років в автобусному парку, стали першим капіталом.

У 1989 році при радянській владв я був перший в Україні, хто придбав у власність автобус «Ікарус». Почав багато мандрувати, створив кооператив, цікавився різними методами заробітку та організовував поїздки за кордон.

Вміння відчувати успішність справи дається при народженні.

До справи потрібно докладати розум, знання, натхнення, працелюбність. Потрібно розвивати вміння вести бізнес, займатися самонавчанням, мати можливість спілкування з людьми розумнішими та більш освідченішими, ніж ти.

Маю три вищі освіти: інженером-механіком став у Київському політехнічному інституті, економістом – у Житомирському технологічному університеті, а магістром державного управління – в Академії при Президентові.

Після розпаду Радянського Союзу довелося мандрувати і  вибудовувати можливість заробітку не тільки на теренах України, а й за її межами. Побачивши, як працює Польща, Болгарія, Туреччина, я відчув, що можу вести кілька направлень.

Розпалися зв’язки в галузі фармацевтики. На цьому ринку був чорний дефіцит. Відчуваючи потребу в цій галузі, а особливо в замінниках крові разом з нашою університетською командою в 1993 році було створено компанію «Валіс», а потім «Санітас». Наставником був давній друг, нині ректор інституту  Петро Мельничук.

Тепер наша корпорація займається багатовекторним бізнесом.

Щоб все працювало, потрібно повірити в це, порядно працювати і об’єднати професійних людей навколо справи та ідеї. Я не роблю те, за що мені було б соромно.

Я, безумовно, непростий керівник. Можу поставити кожного на місце. Зі мною не можна абияк поводитись.

Щоб відкрити власну справу, не можна літати у хмарах. Треба починати з малого:  опиратися на навчання і життєвий досвід, робити все послідовно.

Бізнес – це, в першу чергу, інформація і знання. Вибір сфери діяльності у бізнесі поєднує життєвий досвід, інформацію, а потім вже бізнес-план, кошти і все інше.

Вибір партнера – це щастя і розум цих людей. Важливо вміти досягати компромісу, домовлятися, наперед прораховувати  можливі і неможливі стосунки. Прояви в дрібницях – це перші ознаки, бо в серйозних речах це також повториться.

У партнерстві не важливо, хто старший чи багатший, хто сильнішій. Важливе спілкування, обговорення та дискусія.

Кожен керівник в душі повинен бути щирим і не мати потрійних та подвійних стандартів. Не піддавати сумнівам інших і себе.

Наша компанія не змінює своїм принципам. Працюємо в правовому полі , настільки наскільки дозволяє держава. Законодавча база створена з користю для чиновників, а не для учасників бізнесу. У корпорації працює близько 1000 людей.

Дурний керівник, який не має вільного часу. Сам веду активний спосіб життя: мандрую, ходжу в банний клуб, граю в настільний теніс, плаваю, цікаво проводжу час із родиною.

Дружина повинна бути розумною, порадницею та берегинею. У парі важливо вміти домовлятися та пробачати.

Люблю читати цікаві книги. Раджу прочитати бестселер Айн Ренд «Атлант розправив плечі».

Я хочу жити і старість провести в незалежній суверенній Україні. Це не просто високі слова.

Ми створили громадську організацію «Право, захист, сила».  Філософія назви в наступному: всі повинні жити по закону і в правовому полі. Закон понад усе! Якщо є захист, то є впевненість у завтрашньому  дні. Якщо є впевненість, то є майбутнє. Сила в об'єднанні.

Зараз є небезпека. Захищати себе потрібно на фаховому рівні. Нами створено 2 загони, 5 підроздлів, запрошені професійні інструктори, придбано свій танк, створено табір длчнавчання людей.

Житомирянам бажаю любити свій край. Краєвидам нашим можуть позаздрити інші регіони. Бажаю також бути мудрими у виборі своїх керівників, щоб вони були фахові,  порядні, принципові, молоді.

Все починається зі своєї голови, вибір потрібно почати з себе.