Алла Унік: В Україні потрібно розвивати сферу туризму, було б кому

В дитинстві мені вже подобалося заробляти гроші. Пригадую, як у 12 років в автобусах продавала каву за 1 гривню. Потім на ринку продавала «в'єтнамки».

Бізнес – сімейний, який працює з 1996 року. Справу батьки мені передали у 2000 році, коли я була геть юна – 18 років. Ще навіть інститут не закінчила. Тоді ми були одними з перших у цій справі. Єдині, хто мали двоповерховий і  євроавтобус.

На початку відчувала себе котеням, кинутим у воду, який попри все має пливти. Різні інстанції, узгодження документації – все колись видавалося нереальним. Навіть сама вела бухгалтерію, методом «наукового тику». Добре, що зараз з'явились електронні ключі.

Моє завдання – знайти туристів, зробити гарний тур, батько займається безпекою та ремонтом транспорту.

Маю дві освіти: еколога та економіста. Певна річ, це дуже допомагає у веденні бізнесу.

Роботи багато. Нині в компанії працює п'ять людей, але якби працювали і десять, було б замало.

Комунікація з людьми особливо складна, адже це велика відповідальність – задовольнити кожного. Усі ми різні. Особливо непросто організувати тур для дітей, має бути все узгоджено з ДАІ, домовлено про супровід, цікаво організована екскурсія.

Я живу роботою та сином. Ніби і є робочий день з 10:00 до 19:00, тим не менш, поїздки організовуються цілодобово. Часто буває, що ледве повернувшись з однієї подорожі, я їду з людьми в іншу.

Це міфи, що в Україні не цікаво. Автотури дозволяють багато подорожувати. У нас безліч визначних місць: солоні озера, Шацькі озера, Почаїв, Львів, Софіївський парк. Багато місць, куди хочеться повертатися.

Дуже вдало пішов тур у Межигір'я. Його ми організували зі стажерами-студентами, після цього я їх взяла до себе на роботу.

Вважаю туристичну справу гарним заняттям, тому особливо дівчатам раджу йти у ВИШі за цими напрямками.

До співробітників ставлюся толерантно, не люблю наказувати, бо розумію, що всі ми люди.

У нашій сфері ти або доброзичливий і чемно ставишся до інших, або тобі тут не місце. Не даремно кажуть, будь простіше і до тебе люди потягнуться.

Я весела, позитивна. Не розказую клієнтам, а раджу. У кожного підприємця свої якості.

Колективу довіряю. Коли мені терміново потрібно було поїхати за кордон, команда не підвела. Усі справи на тиждень передала колегам.

Ми співпрацюємо зі всіма містами. В планах організувати міжнародні перевезення. Не хочу, аби ті, хто хочуть відпочити, за путівками їхали в Київ.

У зв'язку з суспільно-економічною ситуацією попит на подорожі впав. Якщо минулого року ми мали тур на 14 днів на море, то зараз люди більше надають перевагу турам вихідного дня.

Досвід дає будь-яка робота, навіть офіціанта чи вантажника. Не потрібно соромитися заробляти гроші.

Працювати на себе, певна річ, найкраще. Зареєструвався – і вперед. Має бути розуміння, чого хоче людина і які гроші вона готова в це вкладати. Важливо триматися в період труднощів, шукати підходи.

Я дуже люблю спорт, займаюся в спортклубі.

Особливе ставлення до сноубордів. Мрію в цьому виді спорту досягнути висот.

Читаю Дена Брауна, різні романи, наприклад, «Сорок відтінків сірого». Але все ж більшість літератури в мене по роботі, туризму, географії.

Житомирянам бажаю позитиву, радості та сили йти до кінця, бути наполегливими, любити роботу, злагоджувати ситуації.