Муніципальний футбольний клуб: бути чи не бути?

Обидва звернення стосуються розвитку футболу у Житомирі та області загалом. Насправді проблеми, які «підняв» голова футбольної федерації Олександр Коцюбко, мають дуже глибоке коріння та вимагають розуміння шляхів та джерел їх вирішення.

Отже, коли йдеться про заснування у Житомирі муніципального футбольного клубу, до того ж, наводиться, як аргумент, приклад існування таких от футбольних муніципальних клубів у інших містах Житомирщини та в інших регіонах держави, то питання, як кажуть, вимагає серйозного вивчення. Так, муніципальний спортивний клуб має право на існування, однак питання про його створення має вирішувати вся громада міста, а не лише пані Цимбалюк чи навіть депутатська більшість у Житомирській міськраді. Згоден і можу припустити, що у Житомирі питання створення власного муніципального клубу отримає велику чи значну підтримку громади. Однак, аби про таке говорити, як про доконаний факт, варто провести кількаразові ( у різних мікрорайонах міста) громадські слухання, а їх результати винести на розгляд сесії міськради.

Адже про що йдеться? Найперше – про кошти, які мають виділятися із міського бюджету на утримання спортивної (або спортивних) команди муніципального клубу. Якщо такі кошти є, клуб може бути створений. До речі,йдеться про мінімальні кошти, які дозволять вирішити на перших порах хоча б організаційні проблеми клубу. Поясню-йдеться про мінімальний штат працівників (2-3 особи), оплату оренди чи спортивної бази для спортсменів, які є членами клубу. Загалом створення муніципального клубу – це завдання одного порядку поряд із створенням «ОСББ», за допомогою яких громадяни збираються навести комунальний порядок. Якщо народ (громада міста) хоче – муніципальний клуб варто створити. Далі все залежить від самої громади. Якщо вона розуміє,що місту конче потрібна команда майстрів із футболу, яка захищатиме його спортивну честь, даруватиме глядачам цікаве дозвілля під час проведення домашніх матчів, тоді вперед: пропонуємо віднайти джерела фінансування нагальних і всім очевидних потреб муніципального клубу і жодних проблем із створенням команди не буде. Водночас, хто сказав, що у Житомирі потрібно створювати саме футбольний муніципальний клуб? А може наше місто поки що подужає фінансувати клуб із командою для гри у міні-футбол(футзал)? Все мають вирішувати, знову ж таки, члени громади. А потім і вищий орган міської ради. Тобто – сесія .Однак треба пам’ятати головне – не Цимбалюк, не Сухомлін, просто не мають права самостійно вирішувати долю питання: бути муніципальному клубові чи ні? А ось громада може!

Друге звернення голови Федерації футболу Житомирської області О.П.Коцюбка було направлене до голови обласної адміністрації С.В.Кізіна. Воно стосується нагальної потреби продовження ремонту головної трибуни Центрального стадіону м. Житомира. Так, Сидір Кізін має стосунок і вплив на вирішення цієї проблеми. Але, знову ж таки, не визначальний. За нинішніми повноваженнями голови ОДА, він повинен домагатися такого рівня господарювання та ведення бізнесу, щоб область загалом мала найбільше прибутків. Але питання щодо фінансування ремонтів та реконструкції стадіонів, басейнів і т.п., знову ж таки вирішують депутати вже обласної ради, які розподіляють кошти бюджету на виконання найбільш важливих завдань. От якщо депутати вважатимуть реконструкцію центрального житомирського стадіону найактуальнішим завданням, тоді доля ремонтів швидко і позитивно вирішиться.

Але депутати не повинні займати позицію стороннього спостерігача і пояснювати ситуацію зі стадіоном лише наявністю чи відсутністю коштів. Депутати мають запропонувати шлях та варіанти нормального та потужного розвитку спорту (можливо, і найпершим чином, футболу) в області. Якщо немає мільйонів на фінансування так званого «великого футболу» в області, створюйте умови, ведіть перемовини із меценатами, спонсорами та представниками бізнесу, яким, наприклад, небайдужий футбол. Якщо в обласному бюджеті немає кількох десятків мільйонів (хоча б гривень) на ремонт чи реконструкцію центрального стадіону, влада може цілком спокійно віддати стадіон в оренду на 25 (15, 30 чи 49) років. Кому? Звісно, тому, хто має достатні суми для того аби стадіон належним чином відремонтувати, а потім використовувати із користю для себе, і, водночас, на добро людям. Нехай це «добро» виглядатиме як платне дозвілля,але це, все ж таки, добро. Як приклад, можна навести Кіровоград. Обласний центр «рівня Житомира» віддав центральний стадіон бізнесмену, який вже відновив до рівня євросервісу готельно-діловий комплекс, а зараз завершує реконструкцію стадіону. Так, все вище зазначене належить приватнику. Але ж і мешканці міста,і його гості мають і матимуть прекрасну можливість бувати та відпочивати на сучасній споруді, а не на руїнах «спортивного колізею», якими може здивувати Житомир своїх не лише корінних мешканців, але й гостей.

Аби вирішувати і вирішити питання, які «поставлені» у зверненнях голови обласної федерації футболу до голови ОДА та керманичів обласного центру, треба працювати. Відповідним департаментам, громадськості і тим же керманичам, до яких звернувся Олександр Коцюбко. Не так важливо шукати лише кошти для відбудови та реконструкції стадіону, або створення муніципального клубу. Головне – шукати, або створювати шанси для людей, які бажають розвивати справу. У даному випадку – спорт. Шукати — означає працювати. Не лише говорити, не лише обіцяти, а вести переговори, пропонувати певні преференції (переваги та пільги) тому, хто забажає і вирішить взяти на свої плечі ті проблеми, які поки що не можуть вирішити ні влада, ні громада. Ось тоді Житомир може сподіватися і на появу стадіону, і на побудову басейну, і на появу в місті гарних палаців чи хоча б сучасних спорткомплексів. А на звернення голови Федерації футболу Житомирської області чиновники мають відреагувати. І саме від змісту та зваженості їх відповіді можна буде зробити висновок про те, «чи є у нас шанси».

Віктор Радчук.

За матеріалами Житомир NF.