Нападники на Житомирську кондитерську фабрику спотворюють факти або міська громада закрила очі на їх дії (новини компанії)

У заяві самозваних представників «Житомирських ласощів» є цілий ряд маніпулятивних моментів покликаних створити ілюзію переходу майна підприємства в їх руки. Подібні заяви робляться для того, аби створити у громадськості враження правомірності захоплення майна Житомирської кондитерської фабрики.

Що в їх заяві невірне.

1. Вищий адміністративний суд в своєму рішенні нікому не передавав майновий комплекс фабрики. В своєму сумнівному рішенні прийнятому під тиском владних фігур він скасував реєстрацію ТДВ «ЖЛ» та відновив реєстрацію ЗАТ «Житомирські Ласощі». Тобто відновлена юридична форма. Проте там жодним словом не передбачена передача майна фабрики, тому що немає законного механізму такої передачі.

2. ЗАТ «Житомирські Ласощі» взагалі не можуть існувати як господарська структура, тому що сучасним законодавством скасована форма підприємства як ЗАТ.

3. Останнім діючим директором ЗАТ «Житомирські ласощі» був і по закону залишається пан Гамов. Він нікого не призначав і не уповноважував бути прес-службою цього підприємства.

4. ВАСУ не поновив права названої в заяві «інвестором» швейцарської компанії «Дельта Кэпитал С.А»., так як на момент відновлення реєстрації ЗАТ «Житомирські ласощі» ця компанія не була в складі акціонерів.

5. Про високий статус інвестора компанії «Дельта Кэпитал С.А» та пана Лещинського. Ця компанія банкрут, з мінусовим рахунком у 600 тис. долл., залишається винна Ігорю Бойку більше 1 мільйона доларів, які він особисто вніс на рахунки цієї компанії для часткового викупу акцій. Проти пана Ліщинського в Европі відкриті багатомільйонні позови за несплату податків, через що він власне і не може зараз приїхати особисто до України. Про це у Ігоря Бойка є підтверджуючі документи.

6. Майно ТДВ «ЖЛ» не може бути простим розчерком бути передане незрозумілій юридичній структурі. За 5 років Ігорем Бойко було особисто внесено декілька десятків мільйонів доларів інвестицій у обладнання фабрики. Саме тому пан Лещинський і його партнери покликали Ігоря Бойка на фабрику – у них не було власних ресурсів для інвестування. Всі сучасні виробничі лінії куплені за особисті кошти Бойка. Звісно, що він подав на оскарження рішення ВАСУ, тому що його права як власника і акціонера ТДВ «ЖЛ» суттєвим чином порушуються.

7. Маніпуляції з громадянством у заявах опонентів спотворюють той факт, що Ігор Бойко є громадянином США, як і пан Лещинський. Нас ще чекає справжня історія бізнесмена з США Лещинського, та багатомільйонних штрафів від американських будівельних профспілок накладених на нього за використання нелегальної праці та порушення законодавства США.

8. Стосовно перерахунку обсягів продукції ЖКФ даної у довідці. ЗАТ «Житомирські ласощі» належить лише старе обладнання та можливість випускати невідому продукцію. Усі бренди, включно з ТМ «Житомирскі Ласощі» зареєстровані на Ігоря Бойка. Нові бренди – передусім Zhytomir Sweets, належать торгівельному дому Ігоря Бойка. Адже їх створення, розкрутка, промоція – це величезні капіталовкладення, абсолютно окремий бізнес. Дилерська мережа, міжнародні контракти – це також ресурс Ігоря Бойка, створений його капіталом та його командою. ЖКФ – це лише виробничий майданчик, який може бути абсолютно спокійно відновлений в будь-якому іншому місті чи країні.

Прес-служба ТДВ «ЖЛ»