«Житомир – не смітник!»: як очистити місто від стихійних сміттєзвалищ

З цієї кількості утилізується лише 30% промислових відходів та 4% побутових. Вже станом на сьогодні площа звалищ займає 10% території України і ще близько 5% території – це стихійні сміттєзвалища.

Питанням запровадження в Житомирській області конкретних заходів щодо вирішення проблем із твердими побутовими відходами з 2014 року займаються економіст, керівник громадської організації «ХХІ покоління» Віталій Сівко і виконавчий директор Агенції Регіонального Розвитку «Молодь України» Ірина Мороз. У цій статті ми розкажемо про ініціативи, проведену роботу та подальші дії громадських діячів.

За останнє десятиріччя в суспільстві суттєво загострились проблеми забруднення навколишнього середовища, що пов’язані зі значними відходами та їх складуванням на сміттєзвалищах, які в містах сягають десятки гектарів. Тут мертвим вантажем роками лежать мільйони тонн відходів, стічні води зі сміттєзвалищ не проходять належного очищення, і через це в них фіксують перевищення гранично допустимих норм шкідливих речовин у тисячі разів.

У Житомирській області площа сміттєзвалищ становить 760 гектарів, на яких розміщено 858 звалищ твердих побутових відходів, де накопичено маже 12 мільйонів тонн сміття. У Житомирі сміттєзвалище займає площу 21 гектар і експлуатується з 1957 року, за рік туди завозиться 460 тисяч кубічних метрів відходів, а на вивіз щороку витрачається понад 12 мільйонів гривень коштів житомирян.

Майже всі побутові відходи в Україні захоронюються на полігонах. Переважна їх більшість працює у режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення. Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат. Як наслідок, усі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Половина з них приймає відходи промислових підприємств. Крім цього, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ.

Щорічний приріст твердих побутових відходів досягає 2%. Збільшення їх кількості негативно впливає на стан здоров’я населення та довкілля. Лише невелика частина відходів розкладається під дією сонця, повітря і води. Решті потрібно багато часу, а тому відбувається швидке накопичення. Так, наприклад, нині дуже популярні напої в пляшках з поліетилентерефталату. А вчені визначили, що природнім шляхом він розкладається протягом 400-500 років або зовсім не розкладається.

Таким чином, проблема з утилізацією відходів стає дедалі гострішою в екологічному та соціальному аспектах нашого буття. Водночас це й економічна проблема. З побутових відходів можна одержувати папір, пластмаси, полімерні матеріали, метали, скло та багато іншого. Наприклад, одержаний з використаних банок з-під напоїв алюміній коштує в 20 разів дешевше, ніж алюміній, отриманий з бокситів тієї ж якості. Перероблення 400 тис. тонн макулатури дасть змогу щорічно заміняти 400 тисяч тонн целюлози та зберігати 100 тисяч гектарів угідь.

Одним зі шляхів утилізації відходів є їх перероблення та спалювання. При використанні технології спалювання утворюються шлак та летюча зола, а також димові гази. Через підвищений вміст у шлаку важких металів його досить важко утилізувати. Для цього запроваджується попереднє сортування паперу, пластику, скла, що зменшує кількість шкідливих речовин.

З чотирьох сміттєспалювальних заводів (Київ, Харків, Севастополь та Дніпропетровськ) працюють лише Київський та Дніпропетровський, обладнання яких застаріле й не відповідає сучасним екологічним вимогам, внаслідок чого вони стають джерелом забруднення довкілля токсичними газами.

У свою чергу, впродовж останніх двох років громадськими діячами Віталієм Сівко та Іриною Мороз проводиться діяльність, яка спрямована на вирішення в Житомирі та Житомирській області проблем зі сміттям. Так, у 2014 році була розроблена інвестиційна пропозиція з приводу будівництва сміттєпереробного заводу у Хорошівському районі.

«На основі матеріалів, які отримав від міських рад, я проаналізував, що у п’яти містах обласного значення – Житомир, Бердичів, Малин, Коростень, Новоград-Волинський – полігони твердих побутових відходів заповнені в середньому на 90-95%, а витрати населення на вивіз сміття становлять понад 30 мільйонів гривень. Якщо дивитися на карту області, то всі ці міста розміщенні в радіусі не більше 100 кілометрів до району, де є багато вільних земельних ділянок, які вже не придатні для розміщення жодного виробництва. Це Хорошівський (до 2016 року – Володарськ-Волинський) район. І що важливо: до цього району є зручні об’їзні шляхи від цих міст. А тому вирішив запропонувати міським радам та обласній владі розміщення такого заводу саме тут. Моя ініціатива була підтримана містами, й наприкінці 2015 року депутатами Житомирської обласної ради було проголосовано це питання і включено до Стратегії розвитку області інвестиційну пропозицію із розміщенням такого заводу саме у Хорошівському районі. У вересні-жовтні вже отримаю відповідь від іноземного інвестора, який, до речі, був дуже здивований, що така комплексна робота вже проведена на Житомирщині. Скажу лише одне, що мене цікавить інвестор, який не просто своїми фурами забиратиме відходи в містах, а ще й платитиме в місцеві бюджети кошти за це сміття. Сподіваюся, що все вийде, і проект буде реалізований. Головне – це ситуація в країні, від якої багато що залежить» – відзначає розробник проекту Віталій Сівко.  

Окрім цієї роботи, керівником новоствореної Агенції Регіонального Розвитку «Молодь України» Іриною Мороз завершено підготовку проекту під назвою «Житомир – не смітник!» для Бюджету участі в Житомирі, яким передбачається встановлення велико- і малогабаритних баків роздільного збору сміття у різних місцях по місту, щоб значно зменшити утворення стихійних сміттєзвалищ, а також суттєво вплинути на ситуацію зі збором та переробленням роздільного сміття. У вересні проект буде представлений Житомирській міській раді для відповідної співпраці щодо покращення благоустрою та екологічного стану в місті. Це буде гарним прикладом партнерської співпраці між представниками неурядових організацій, органів влади, місцевої громади для розв’язання проблем поводження з відходами.

«Я дуже обурена тим, що житомиряни залишають великі купи сміття на берегах Тетерева в центрі та на Корбутівці, на Крошні біля Соколовського кар’єру, в скверах та зонах відпочинку, а на деяких вулицях взагалі відсутні сміттєві баки. Так далі продовжуватися не повинно. Ми маємо фотографії цих місць та конкретні пропозиції. Сподіваюся, наш проект “Житомир – не смітник!” буде підтриманий житомирянами та Житомирською міською радою завдяки Бюджету участі, щоб встановити понад 100 сміттєвих баків у тих місцях, де вони потрібні. Все, що бачите на фото, створюють не діти, а доросле покоління... А тепер уявіть, яке виховання отримують нащадки...

Раз на рік проведення суботнику не виправить ситуації ніколи. Тут потрібні інші методи», – аргументує Ірина Мороз.

Віталій Сівко

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.