Чого очікувати держслужбовцям від нового закону «Про державну службу»?

Як пояснюють експерти, головною метою нового Закону є прагнення розмежувати політику та державну службу, політиків і держслужбовців, політичну доцільність і суспільний інтерес. Сучасна відсутність чіткої межі між державною службою та політикою, у результаті чого поширеним є призначення на посади згідно з політичними міркуваннями, призвели до зниження професіоналізму державних службовців і руйнування стабільності державного апарату.

Низка посад опинилася поза статусом «держслужбовець»

Для чіткого окреслення рамок інституту державної служби у Законі розмежовуються державні та політичні посади. Так, до політичних належать посади: Президента України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України, міністрів і заступників міністрів. Оскільки роль і функції людей, які займають політичні посади, принципово відрізняються від ролі державних службовців, закон пропонує регулювати їхній статус окремими законодавчими актами і не поширює свою дію. З огляду на це автори законопроекту прописують, що держслужбовець «не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу».

Також за Законом втратять статус державного службовця працівники допоміжної ланки – ті службовці, у яких відсутні особливі публічні (владні) повноваження: секретарі, бухгалтери, системні адміністратори, аудитори, охоронці, водії, особи, які здійснюють прибирання і ремонт приміщень, прилеглих територій, виконують у державних органах низькокваліфіковані роботи та інші технічні функції.

Поза політикою

Згідно новому Закону державні службовці:

– не матимуть права бути членами політичних партій;

– не зможуть провадити підприємницьку діяльність та працювати за сумісництвом (дозволяється лише викладацька, наукова та творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика в спорті, що здійснюються у позаробочий час);

– не матимуть права на страйкування.

Законом визначено 3 категорії держслужбовців та 9 рангів

Категорія «А» – вищий корпус державної служби:

керівник Секретаріату Конституційного Суду України та його заступники, керівники апарату Верховного Суду України, апарату вищих спеціалізованих судів України та їх заступників.

Категорія «Б» – керівники підрозділів, в т.ч. керівники апаратів апеляційних та місцевих судів та їх заступники.

Категорія «В» – інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» та «Б».

Обрання на відповідні посади передбачає конкурсну процедуру

Документ приділяє велику увагу конкурсній процедурі призначення на посади державної служби, створення відповідних дисциплінарних комісій, порядок службового розслідування тощо.

Право на рівний доступ до державної служби мають громадяни України, яким виповнилось 18 років, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:

1) магістра – для посад категорій «А» і «Б»;

2) бакалавра, молодшого бакалавра – для посад категорії «В».

У той же час права обіймати державні посади позбавлені особи, які:

- досягли 65-річного віку;

- в установленому законом порядку визнані недієздатними або дієздатність яких обмежена;

- мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

- відповідно до рішення суду позбавлені права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;

- піддавалися адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

- мають громадянство іншої держави;

- не пройшли спеціальну перевірку або не надали згоду на її проведення;

- підпадають під заборону, встановлену Законом України «Про очищення влади».

Також відзначимо, відповідно до Закону заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця за рахунок економії фонду оплати праці державного органу;

5) премії (за результатами щорічного оцінювання службової діяльності або місячна чи квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу).

Віднині – особлива увага до декларацій держслужбовців

Закон істотно посилює також вимоги до державних службовців (передусім вищої ланки) щодо змісту щорічних декларацій. Так, до вимоги декларувати своє майно і доходи додається необхідність декларувати навіть те майно (житло, автомобілі), яке юридично не оформлене, однак перебуває у володінні чиновника. Подібний підхід виключає вже звичну в Україні практику заяв про «проживання на дачі в друзів» або «користування машиною свого водія». Принципова новація закону – необхідність надавати інформацію про укладені угоди, якщо їхня вартість перевищує 20 мінімальних заробітних плат (нині ця сума становить 12 600 грн). Обов’язково мають бути зафіксовані також вартість угоди та сторони її укладання. Чиновники вищого корпусу будуть зобов’язані вносити в декларацію відомості про членів родини, які проживають разом з ними, а також подавати декларації впродовж двох років після звільнення з державної служби. Крім того, декларації вищих державних осіб будуть обов’язково оприлюднюватися в ЗМІ, що дасть змогу не тільки громадськості контролювати доходи й видатки чиновників, а й допоможе державним органам виявляти і запобігати ситуаціям конфлікту інтересів.

Політолог Володимир Піньковський загалом позитивно оцінює новий Закон України «Про державну службу»:

«Цей документ дає змогу просунути українську державу (а органи державного управління саме і є тим інструментом) на декілька кроків уперед. Я позитивно оцінюю підвищення зарплат для держслужбовців, але у мене є сумніви щодо реалізації цього Закону, адже деякі гарні і прогресивні нормативно-правові акти, які приймалися в останні роки, терпіли фіаско та крах, бо саме з реалізацією були проблеми».

Володимир Піньковський стверджує, що Закон уже отримав гарну оцінку спеціалістів, однак впровадження закону в дію може наткнутися на перешкоди.

«На жаль, наша бюрократія і особи, які на найвищому і на місцевому рівнях всіляко опираються змінам в Україні, а органи державного управління, по суті, є фундаментом керівництва будь-якими процесами. І тому таке відчуття, що будуть триматися до останнього і знаходитимуть всілякі перепони, аби цей процес пригальмувати, а то й унеможливити», - пояснює політолог.

У той же час, на думку експерта, шляхом подолання цієї проблеми може стати прихід до органів державного управління молоді, освічених і вмотивованих людей, які б змінили філософію державного управління взагалі, щоб воно перетворилося на гарну сервісну службу за прикладом світових практик.

«Я маю дані, що певне фінансування здійснюються за рахунок наших партнерів у європейській та міжнародній спільноті. Отож, є  певні очікування, що вони в певній мірі проконтролюють реалізацію цього закону», – підсумував політолог Володимир Піньковський.