ЧОМУ ЗАЛАЗЯТЬ ДО БАТЬКІВСЬКИХ КИШЕНЬ

Перший дзвінок цього року пролунав для трьох з половиною тисяч першокласників обласного центру. Радісні емоції батьків, які повели своїх чад до світу знань, на жаль, укотре затьмарюються доволі сумними реаліями освітянських буднів.

Фактично з перших днів перебуванні школи, звучать «прохання» щодо благодійних внесків для потреб класу та школи. Посилаючись на незмінно складне матеріальне становище, класні керівники спільно з головами батьківських комітетів змушені добирати правильні слова, щоб донести важливість здавання грошей для вирішення нагальних потреб. Для багатьох вчителів подібна рутина зборів, які подекуди сприймаються як побори, є не зовсім прийнятною, для декого принизливою, для решти – звичайною нормою життя.

Водночас управління освіти спільно з міською радою звітують про великі досягнення в цьогорічному облаштуванні шкіл Житомира. Полюбляють посадовці подати здійснені за муніципальні кошти ремонти як особисте досягнення. Не відстають від них депутати, які обдаровують навчальні заклади подарунками, придбаними за рахунок міського бюджету. Справжні меценати, яких дійсно мало, готові допомогти без зайвого популізму та, переважно, не виставляючи себе на загал. Здебільшого такими є заможні колишні випускники шкіл, які віддячують альма-матер за щасливу путівку до життя.

У багатьох країнах саме з них формується опікунська рада школи, учасники якої окрім власних коштів залучають різноманітну грантову допомогу. Таким чином формуються джерела стабільного розвитку закладу освіти. В Україні далеко не кожен заклад може похвалитися подібним досвідом.

Традиційно для переважної більшості загальноосвітніх шкіл тягар додаткових фінансових витрат упродовж всього пострадянського періоду несуть батьки. Щоб закріпити та формалізувати цей процес, з’явилося поняття батьківських комітетів (батьківських рад – надалі БР) у кожному навчальному закладі. Проте кількість спекуляцій на тематиці добровільно-обов’язкових внесків не зменшувалася, а дедалі зростала. На всеукраїнському рівні було розроблено типовий порядок створення БР, визначено їхні повноваження та порядок функціонування. В свою чергу, управління освіти Житомирської міської ради видало наказ, яким рекомендувало БР при навчальних закладах до 15 листопада 2013 року створити благодійні фондів, в статутах яких чітко обумовити процедуру надходження та використання коштів. Окрім цього директори шкіл двічі на рік мають звітувати про витрачені благодійні та спонсорські кошти, щоквартально оприлюднюючи інформацію в публічному доступі. Справді, на сайті міської рали таки вдалося віднайти інформацію про благодійні внески за 2014 рік (за 2015 рік доступний лише 1-й квартал).
Отже, в минулому році загалом на всі школи надійшло 2,1 мільйона грн допомоги. Найбільшим отримувачем благодійної допомоги став міський екологічний ліцей № 24. За рік навчальному закладу надали матеріальних благ на понад 658 тисяч грн. По суті, це абсолютний рекорд у місті, якщо зважати, що частка ліцею становить третину допомоги всім школам Житомира. Найближчими «конкурентами» ліцею є гуманітарна гімназія № 23 (125 тисяч грн) та школа № 7 (72 тисячі грн). Решта шкіл звітує про отримання від 60 до 11 тисяч грн, головним чином, матеріальної допомоги за минулий рік (див. табл. № 1).
Табл. №1 "Порівняння сум матеріальної допомоги в школах Житомира"

*Джерело: сайт Житомирської міської ради

Натомість три школи взагалі практично не отримують чи не збирають батьківські внески. Такий висновок можна зробити з розміру отриманої допомоги, зокрема, школи № 17, якій протягом всього року надійшло 2276,16 грн. Бюджет елітної міської гімназії № 3 зі 150-річною історією поповнився за аналогічний період на 6734,07 грн. Врахувуючи спискову чисельність,  на кожного гімназиста припадає 70 копійок місячних внесків, що навряд чи відповідає дійсності.

Проте лідером «скромності» серед шкіл Житомира стала загальноосвітня школа № 16. За рік заклад отримав лише 653 грн благодійної допомоги, що в 46 разів!!! менше, ніж у сусідній 28-й школі. Не полінувавшись, вирішив проглянути сайт 16-ї школи. Одразу ж на головній сторінці розміщена публікація про допомогу батьків під час створення комп’ютерного класу. Наводиться витяг зі звіту директора школи на батьківській конференції про передавання 9 ноутбуків та багатофункціонального пристрою для забезпечення «навчально-виховного процесу» на суму 47 099,02 грн. Виходить, батьки зібрали кошти на дорогу комп’ютерну техніку, щоб діти мали змогу якісно навчатися, а її законно не відображають і звітують замість десятків тисяч лише про кілька сотень гривень.

Щоправда, варто сказати, що в першому кварталі розмір допомоги значно змінився. Інвентаризація чи певний «сигнал» стали поштовхом для її більш реального відображення закладами – достеменно невідомо.

Одночасно хочу зупинитися на ще одній загадці з впровадженням програми «50/50» щодо заміни металопластикових вікон у навчальних закладах. У документально зафіксованій допомозі школам левову частину становить саме батьківська оплата половини вартості вікон. Особливістю цієї благодійності є те, що замінені вікна списуються одразу ж після їх встановлення. Себто, фактично вся отримана допомога не залишає матеріального сліду. І завтра, якщо буде потреба, встановлені раніше вікна замінюватимуться вже з гаманців наступного покоління батьків.

Шкільний мед із дьогтем

Слід відзначити ряд позитивних зрушень, що відбулися протягом останнього часу. По-перше, нарешті Міністерство освіти припинило ганебну практику постійного оновлення методичних посібників, які слугували постійним джерелом збагачення. По-друге, цього року вчителі шкіл отримали право обирати підручники, за якими їм краще викладати визначений державною програмою навчальний матеріал. Щоб подолати корупцію під час закупівлі нових підручників, кожна школа передала до столиці, оминаючи міське та обласне управління освіти, інформацію про потрібну кількість книжок кожного автора. Омріяні плани завершилися з весняною звісткою про брак коштів у державному бюджеті на друк підручників. Не заклавши жодної копійки на шкільні потреби, народні обранці не забули про себе, передбачивши на утримання Верховної Ради в 2015 році близько мільярда гривень.

«Норма про безкоштовні підручники знімається, фінансування цієї статті так само суттєво скорочено, – повідомила в січні заступник міністра освіти України. – Безкоштовні підручники залишатимуться лише для тих категорій населення, які не можуть собі дозволити їх купити».

Право на отримання безкоштовних підручників, закріплене Конституцією України, парламент все-таки відновив 6 місяців по тому, переклавши частину витрат на місцевий рівень. Згідно з внесеними змінами, кошти з «економії» соціальних гарантій депутатів Верховної Ради покриватимуть лише половину вартості підручників, решта половина – за рахунок місцевих бюджетів. Для міської казни знову, як це було зі шкільним харчуванням, постає завдання відшукати кошти для забезпечення новими книжками учнів 4-х та 7-х класів. Проте під час активної виборчої кампанії ніхто й близько не підходить до цього. Сесія перетворилася на плацдарм для політичних ігор, гучних промов та… приватизації комунальної власності.

Поки більшість депутатів активно розподіляє фонди на виконання депутатських повноважень, батьки школярів поставлені перед фактом: нових підручників на початок навчального року немає, а за виданими старими навчатися вкрай важко. В 1-их класах діти сідають за парти без букварів та без книжок по багатьом предметам.
Проте, порівнюючи з Чернівецькою та Львівською областями, управління освіти Житомирської облдержадміністрації не вважає пріоритетним забезпечення новими книжками, швидке визначення реальної потреби в них у межах області. Для них сходе першочерговим є завершення «оптимізації» 63 загальноосвітніх шкіл, результатом якої для 43 з них стало повне припинення роботи. В той же час досі незрозуміло, з яких джерел, при оголошеній нестачі коштів, фінансуватиметься обіцяне підвищення заробітних плат вчителям.

Плата за профанацію
Не чекаючи команди урядників, в крамницях з’явилися у вільному продажу дефіцитні підручники. Попри існуючу заборону на продаж книг до забезпечення їх за державний кошт, видавці вирішили не чекати обіцяних грошей та випустити комерційні тиражі. Таким чином заробляючи двічі: спочатку - на батьках, що втомилося чекати та змушене віддавати за комплект книг кілька сотень гривень, згодом - на гарантованому держзамовленні.
Інтерв’ю, надане двома директорами загальноосвітніх закладів Житомира, кожен з яких є депутатом міської ради, але має різні погляди на вирішення тієї ж проблеми:
«У департаменті фінансів та управлінні освіти на початок вересня офіційних паперів щодо розрахунку потрібної суми в місцевому бюджеті для придбання підручників не було, – говорить директор ЗОШ № 26 Ірина Янчук. – На сесії обласної чи міської рад має розглядатися дофінансування решти 50 % вартості їх друку. Проте зараз це все під величезним питанням.

Ми вийшли з цього становища, видавши підручники старого зразка. Для того, щоб ними можна було користуватися та була логіка у вивченні тем, ми скоригували та перенесли вивчення деяких тем за програмою. Учитель використовує викладені на сайті Міністерства освіти зразки нових книг, доступних в електронному вигляді.

Порівняно з минулим роком у школі зі 118 до 135 збільшилася кількість першокласників. Звідси початковим класам також не вистачає книжок. До честі батьків, вони зібралися на батьківські збори, де ми розділили наявні підручники пропорційно до кількості учнів у класах. Далі батьки вирішували, просто скидалися, не конкретно кому не вистачає, а докуповували всім класом».

У попередніх роках, відзначає керівник установи, ми замовляли книги одних авторів, замість яких пост привозился зовсім інші, про які ми вперше чули. В Києві високопосадовцями витрачалися величезні державні кошти, за які ми отримували «кота в мішку». Тому актуальним залишається якість вже отриманих підручників, та потреба в їх щорічному поповненні при постійному збільшенні кількості учнів початкових класів. З останніми змінами в порядок забезпечення навчальною літературою, це стане ще складніше (див. табл. № 2).
Табл. №2 "Зміна норм забезпечення підручниками загальноосвітніх закладів України"

*Джерело: Постанова КМУ № 781 від 27.08.2010 р.
«З деяких предметів, таких як українська мова та математика, нова програма відрізняється на 40–50 %. Тому в нас є можливість спланувати вивчення за темами, які є в наявних підручниках попереднього видання, – говорить директор ЗОШ № 10 Олександр Величко. – Я категорично проти закупівлі за батьківські кошти книжок, які зобов’язалася забезпечити держава. Більше того, фінансування середньої освіти є її прерогативою через освітню субвенцію. Я проти перекладання на батьків ще одних витрат у наш час, коли більшість сімей у скрутному матеріальному становищі. Батьки сьогодні бояться часто йти до школи, коли їх запрошують на класні збори, метою яких є, переважно, черговий збір коштів».

В ідеалі батьківський комітет це орган, що постійно взаємодіє з педагогічним колективом задля вирішення, в першу чергу, питань розвитку дітей та зацікавлення
Шкільна мережа Житомира є надзвичайно консервативною за своєю суттю та змістом, не здатною, при усій повазі до досвідчених педагогів, саморозвиватися у тісній співпраці з батьківськими комітетами, відводячи їм, головним чином, роль збирача благодійних внесків. Рідко знайдені приклади, коли самоорганізація в класах дозволяє добиватися від шкільного керівництва та управління освіти необхідного організаційного та освітнього забезпечення.

Урок на майбутнє
З цього всього доведеться взяти гіркий урок, коли безконтрольність та закритість у навчальних закладах дозволяють маніпулювати людьми, вкорінюючи в їхню свідомість чергову потребу закупівлі книжок, випущених не для дітей, а задля освоєння програми.

Безперечно, роль батьків у навчальному процесі має бути набагато більшою. Особливо, якщо їх намагаються поставити в умови, коли за все доводиться сплачувати з власних гаманців. Натомість сучасна освіта навіть не намагається запропонувати нову прогресивну, корисну та зрозумілу дітям книгу. Головним залишається завершити впровадження навчальної програми, вінцем якої стане підсумкова атестація з успішного засвоєння навчального матеріалу, якого держава не спромоглася забезпечити у школах.

Що буде після – ніхто з фахівців не знає. Як і того, за якою навчальною програмою житиме країна наступного року. Чи залишатиметься вона одинадцятирічною, чи повернемося до дванадцятирічної – в обох випадках подбати про належну матеріальну базу для нововведень нікому.

Звідси все більше переваг набуває використання електронної версії підручників, нарешті доступних для безкоштовного скачування. Зареєструвавшись на підвідомчому сайті ua.lokando.com, кожен може обрати та встановити погоджений Міністерством екземпляр книги в повному обсязі. Наступним логічним етапом еволюції має стати масовий перехід на електронні гаджети через реалізацію програми забезпечення учнів планшетами, що одночасно підвищить рівень комп’ютеризації українських шкіл. Проте скільки доведеться чекати освіті цифрового майбутнього та чи спроможна країна на зміни, поки що залежить від мудрості високого керівництва.