Сергій Голішевський: «Захищаю малий та середній бізнес»

Член комісії з питань економіки, транспорту, зв’язку, підприємництва та торгівлі. Сергій Анатолійович із задоволення погодився дати інтерв`ю для нашої газети. Ми зустрілися в його кабінеті. Пригостив чаєм. За розмовою викурив дві сигарети. Почувався вільно та впевнено. Неодноразово пишався своїм сином та онучкою і поділився сімейними фото. Поводився як справжній джентльмен.

Я народився на Сахаліні. Перша освіта – сільськогосподарський технікум. Працював техніком-геологом і мав велику колекцію мінералів. За другою освітою я економіст. Ще у 1988 році заснував фірму «Рада». Живу з батьками в селі під містом. Мій батько розвідником пройшов усю війну.

Я і ста доларів ні в кого не взяв. Від депутатства я нічого не отримав ні для себе особисто, ні для свого бізнесу. Я вже чотири рази поспіль депутат міської ради.

Як депутат захищаю малий та середній бізнес. Цього ніхто не робить. Ми маємо жорстокий пресинг зі сторони силових структур.

Відео дня

Депутат міської ради – це не політик. Це представник групи житомирян, яка довірила йому представляти свої інтереси на благо міста.

Сміттєзвалище – це бомба під містом, повз яку всі проходять мовчки. А це реальна загроза.

Згадую час до здобуття незалежності України, коли ще існували всі підприємства. Згадую як тоді люди працювали, як в бюджет держави йшли гроші, як добре жили люди.

Мені прикро коли руйнують старі будинки і на їх місці будують Бог знає що.

Проблема житомирян № 1 - це відсутність робочих місць і стабільно працюючих виробництв. Що сталося з житомирськими підприємствами? І що тут депутати могли зробити? Хай би вони працювали, люди б працювали. Зараз це практично розвалені будівлі. Станки здали на металолом, Льонокомбінат загинув, на Промавтоматику без сліз дивитися не можна. Все продали київським структурам, які зробили там супермаркети. Навіть не кажу про меблевий комбінат, який був найкращим в Україні. Куди дивилася влада?

Дуже поважаю Петра Рудя за те, що він створив одне з найбагатших підприємств країни. А Григорія Зубка за збереження заводу огороджувальних конструкцій.

Я дуже люблю займатися квітами та клумбами. Маю свій сад та город.

Люблю читати книги. У мене на столі лежить Біблія та Коран. Я православний і вірю в Бога, але разом з тим цікавлюсь іншими релігіями. Багато разів був у східних країнах. У мене є багато книг про буддизм, маю чотири видання Корану. Люблю перечитувати «12 стульев» та «Золотой телёнок» Ільфа й Петрова.

«Іуда у момент розкаяння» - картина, яка висить на стіні мого кабінету.

Найголовніший життєвий принцип – порядність. Людина має відповідати за свої слова.

Я люблю нашу рідну Україну - чудова країна з великим потенціалом. Але нажаль за 20 років не ми, а китайці побудували одну з найкращих економік світу. А ми до цього часу не можемо поділитися. Все щось руйнуємо, воюємо. Прикро приїжджати в якусь арабську країну, де всі добре живуть, а ми - ні.

Моя мрія – подорожувати. З дитинства захоплювався  географією. Хочу знову відвідати Індію. Окрім цього В’єтнам, Шрі-Ланку, Камбоджу. Мрію побувати на карнавалі у Бразилії. Якби мав впевненість у завтрашньому дні, то з великим задоволенням залишив би все і подорожував світом.

Особисто знайомий з Юлією Тимошенко та Віктором Ющенко. Коли вони були в опозиції я вважав, що їх прихід матиме позитивний ефект. А коли прийшли до влади стали як «кіт з собакою» і країна від того страждала.

10 років тому я був совою. Міг допізна читати, спілкуватись і зранку встати для мене було проблемою. До 11 поспати – це було чудово. Але з часом я став жайворонком. Засинаю о 9-10 годин вечора і о 5-6 прокидаюсь.

Мені дуже подобається світанок. Я отримую естетичне задоволення від нього.

Не люблю зиму і дощі. Мені подобаються дощі у тропічних країнах: зайшла хмара, дощ пройшов і вийшло сонце. У нас затягнуло небо хмарами і чавить на голову. За це не люблю наш клімат.

Я пишаюся своїм сином та онучкою.

Я би побажав усім житомирянам міцного здоров`я, душевної рівноваги і матеріального благополуччя. Це найголовніше.