«Пласт» з кишень житомирян: де це бачено і що з того буде?

Напередодні проведення чергової, 33-ї, сесії Житомирської міської ради, яку було призначено  на 12 квітня 2018 року, а також – вже після її завершення очевидну актуальність здобула тема «Пласту». «Пласт» – одна з найстаріших громадських організацій для дітей та юнаків, яка виникла рівно 106 років від того дня, коли у Житомирі було зібрано 33-ю сесію міської ради. Звісно, у 1912 році ніхто не міг передбачити, що 12 квітня для майбутніх поколінь українців буде тісно пов’язане із Днем космонавтики. Інакше, цілком можливо, що якраз у цей «космічний» день про «Пласт» і його вихованців-пластунів в Україні згадували б куди частіше.

Тим не менше, 12 квітня 2018 року на сесії Житомирської міської ради було вирішено створити Пластовий молодіжний центр. Центр отримав статус новоутвореної комунальної установи, для чого із міського бюджету необхідно буде передбачити певну суму коштів, а також – приміщення, в якому мають збиратися і працювати житомирські пластуни. Власне кажучи, якраз те, що «Пласт» замахнувся у Житомирі на комунальний статус і став черговим споживачем бюджетних коштів, і викликало не лише певний подив, але й очевидний спротив депутатів міської ради. Дивуватися і справді було із чого. Адже ще рік тому серед планів і прожектів міської ради ніхто нічого не згадував про нагальну необхідність підтримки однієї з багатьох громадських організацій, які зареєстровані та працюють у Житомирі. «Пласт» у Житомирі був, до пластунів ставилися, як до чогось винятково цікавого, але й водночас недосяжного. Адже багатющі традиції «Пласту», його напівмілітарна атрибутика наче й приваблювали активного підлітка, хоча у той же самий час ускладнювали можливості для знайомства і вступу до цієї організації. Власне кажучи, так було завжди, і очевидно, що засновники «Пласту» ще на початку ХХ століття розуміли і створювали певні елітарні засади для членства в організації. Так завжди було, що до «Пласту» вступали кращі з найкращих. Адже лише побіжного погляду вистачить на перелік (чи список) вихованців організації, куди свого часу (ще у 1937 році) вступив засновник форуму у Давосі академік Богдан Гаврилишин, де проходили свій перший громадянський гарт Олег Ольжич, Микола Колесса, Любомир Гузар, Василь Кук, Роман Шухевич, Орест Субтельний, Квітка Цісик. Це далеко не повний список вихованців-пластунів, які пройшли через участь у надзвичайно цікавих, пронизаних військово-спортивною, краєзнавчо-патріотичною тематикою заходів, які проводив і досі проводить «Пласт». Тут, можливо, знайдуться охочі заперечити, або ж хоча б у якості влучного контраргументу зазначити, що, наприклад, піонерська організація імені Лєніна, яку добре знають багато поколінь нинішніх житомирян, виховала не меншу кількість достойників та героїв, аніж «Пласт». Зовні або ж суто формально це насправді так. Але є один дуже важливий аргумент, який докорінно відрізняє організаційні засади та побудову «Пласту» та радянських піонерів. Це, насамперед, повна організаційна (і водночас фінансова, ідеологічна) незалежність «Пласту» від влади та державних установ і, навпаки, - повний і цілковитий державний контроль радянської піонерії. Пластуни завжди опиралися у своїй діяльності на самостійність, самопоміч, самофінансування. Так, у суспільстві завжди знаходились добродії та меценати, які мали певні статки  і які водночас розуміли необхідність підтримки самодіяльної ініціативи пластунів. На цьому, власне, і грунтувалася діяльність «Пласту», який за сторіччя своєї історії накопичив чималий арсенал не лише цікавих і змістовно довершених форм роботи, але й, що найважливіше, – навчився шукати і акумулювати кошти, гроші та ресурси для найперших потреб у своїй роботі. Ось чому «Пласт» і пластуни ніколи не були юними помічниками влади, «Пласт» ніхто і ніколи не порівнював із, наприклад, приводним ременем певної партії (як це було із радянськими піонерами та комсомольцями). Адже насправді головною метою «Пласту» завжди було одне завдання – виховати свідомого патріота-громадянина своєї країни.

Ось про що треба було знати і пам’ятати тим, хто замахнувся на те, щоб створити Пластовий молодіжний центр Житомирської міської ради. Напередодні створення молодіжного центру лунали лише поодинокі зауваження та заперечення щодо створення нової комунальної установи. Мовляв, «Пласт», як і інші громадські організації, має працювати виключно на громадських засадах. Цілком очевидно, що влада, яка дбає про виховання юного покоління громадян, яка вирішила зосередити додаткові акценти на патріотичному вихованні сучасної молоді, має допомагати та сприяти саме таким організаціям, що мають славну і бездоганну історію. Але ж це аж ніяк не означає, що «Пласт» має стати комунальною установою! Найпершим чином такий несподіваний симбіоз (співжиття і співпраця) із владою абсолютно невластивий пластунам. Одержавлення громадської структури – це найперший шлях до її послаблення, а потім - і до фактичної загибелі. «Пласт» і пластуни, звісно ж, не заслужили на те, щоб їм пророкували чи прогнозували перспективу перетворення громадської дитячої організації на звичайний підрозділ державної машини, як це було у 30-х роках минулого століття у Німеччині. До такої аналогії під час сесії Житомирської міськради 12 квітня 2018 року вдалася голова однієї із депутатських комісій Наталія Леонченко. Аналогія, як мінімум, некоректна, але логіка у словах Наталії Петрівни таки була. І якби депутати намагалися з’ясувати суть і завдання, а головне – нагальну потребу у створенні Пластового молодіжного центру Житомирської міської ради, то цілком вірогідно, рішення про підтримку «Пласту» у Житомирі могло мати зовсім іншу форму і вигляд. Адже неважко, наприклад, заснувати цільовий грант міської ради (чи міського голови) на підтримку пластового руху. Зрештою, міська рада, у лоні якої перебуває немало представників житомирського бізнесу, могла запропонувати  і рекомендувати звернути доброчинну увагу на важливість всебічної допомоги житомирським пластунам. Тим паче, що певний дах для «Пласту» у вигляді кімнати чи навіть залу влада міста могла б елементарно віднайти у приміщеннях ряду позашкільних закладів та установ. Тоді не треба було б створювати комунальну установу, шукати для неї керівника із відповідними фаховими навичками та освітою. Тоді у «Пласту» та пластунів були б усі належні умови для відчутного імпульсу у своєму розвитку на теренах Житомирщини. А те, що Пластовий центр у Житомирі створений 12 квітня 2018 року, зовсім не означає зростання популярності цієї легендарно авторитетної організації (із більше як столітнім досвідом) у нашому місті. Тим паче, що якраз житомирська влада вже неодноразово демонструвала, як гарні і начебто сучасні ідеї, покликані сприяти розвиткові громадянського суспільства, стають предметом і сюжетом для скандалів, численних публікацій у ЗМІ, жвавого обговорення у соціальних мережах. Так було із задумами громадськості щодо облаштування Українського (Народного) дому, які влада «модернізувала» у діяльність Дому української культури. Так само було із задумом зробити масовою газету «Місто» через жовті скриньки для безкоштовного її поширення. Чим те все завершилося – усім відомо. То чому ж не робиться жодних висновків? Адже бажання сприяння та допомоги «Пласту» та пластунам у Житомирі за допомогою створення чергового комунального закладу є очевидно ризикованим варіантом побудови і розвитку «Пласту» як осередку громадянського  суспільства.

Варто зауважити, що, попри підтримку задуму щодо утворення Пластового молодіжного центру під час сесії Житомирської міськради 12 квітня, депутати навіть не намагалися з’ясувати природу та наслідки запропонованої «інновації». На сесії постало питання лише про створення наглядової ради, яка має контролювати роботу новоствореної установи. Що саме будуть контролювати і за чим саме будуть наглядати депутати – це, як кажуть, питання філософське. Чи то наглядова рада рекомендуватиме меру фахівця  на посаду керівника Пластового центру, чи то це будуть рекомендації щодо змісту його роботи у царині національно-патріотичного виховання? Можливо, все буде зводитись лише до того, скільки грошей і на які потреби буде необхідно виділити з міського бюджету на потреби пластунів. До речі, від часу, коли з’явилося рішення сесії про утворення Пластового центру Житомирської міської ради, минув тиждень, але жодних пояснень, змістовних коментарів із цього приводу влада міста так і не оприлюднила. Тому історія із житомирським «Пластом» отримала у середовищі громадської думки чимало варіантів для обговорення. При цьому, як завжди, в умовах дефіциту інформації, не обійшлося без домислів чи здогадок. Однозначно «Пласт» і пластуни, як середовище високоморальне і авторитетне, на подібне ставлення з боку громади житомирян не заслуговує. І влада міста Житомира, по суті, зробила для «Пласту» поки що суто «вовчу» послугу, аніж допомогла чи посприяла хоча б у чомусь.

Микола Корзун