Міська рада має бути сервісною службою, а не місцем дерибану

У всьому цьому немає політики! Тому місцева влада має бути сервісною службою, а не місцем політичних «договорняків» та дерибанів. Дороги, тротуари, громадський транспорт, зони відпочинку, якість води в кранах житомирян та робота комунальних служб - усе це та багато іншого - послуги, за які кожен житомирянин сплачує гроші!

Міська рада, яка наразі нездатна якісно виконувати більшу частину своїх зобов’язань, замість задоволення потреб житомирян обслуговує інтереси невеликої групи місцевих підприємців та чиновників.

Влада, в основі якої лежить «решалово» та «дерибан», - це не робота в інтересах громади. Напевно і в інші роки в міській раді не усе було «прозоро» і було місце схемам, але те, що відбувається зараз, не відбувалося ніколи. Можливо хтось скаже, що я перебільшую, адже в місті дуже багато усього робиться. Але це є нічим іншим, як популізмом та «показухою».

Бюджет міста за останні три роки збільшився більше ніж у два рази, але житомиряни цього не відчули, якість життя людей не покращилася. Ремонт тротуарів у центрі міста не вирішує проблему доріг та тротуарів у всьому місті. Спостерігаючи за тим, як це відбувається, можна зробити висновки наскільки неефективними є місцеві «управлінці» та як вони піклуються про місто та його майбутнє.

Будівництво є дуже корупційною сферою діяльності навіть в тих країнах, де рівень корупції незначний. Що тоді говорити про Житомир, який посідає третє місце за рівнем корупції серед міст в Україні. Саме тому усі грандіозні будівельні проекти міської влади закінчилися повним провалом.

Індустріальний парк, аеропорт, тротуари, сквери, станція водних видів спорту, підвісний міст, ремонт мікрорайону Польової – жоден із цих об’єктів не завершений якісно.

Але схоже влада цим не сильно переймається, адже у міській раді планують нові грандіозні проекти.

Будівництво ЦНАПу за 21 млн бюджетних гривень в охоронній зоні пам’ятки архітектури національного значення та будівництво набережної, в яку планують «закопати» декілька десятків мільйонів гривень.

Мало житомирян замислюється над тим, що відбувається у місті і які процеси насправді приховують від людей. Даються великі обіцянки, про які забувають вже наступного дня, а купка людей з усіма можливими порушеннями законів та процедур протягують вигідні для себе та злочинні по відношенню до міста  рішення. Розподіляючи бюджет міста серед своїх фірм, місто втрачає власне майбутнє.

Будь-яка влада є тимчасовою, і ця не є виключенням. Питання лише в часі та в тому, чи зможуть житомиряни не повторити своїх помилок, повіривши в красиві картинки та пусті обіцянки.

Микола Череднік