Друзям – усе, а ворогам – закон

Попри ставлення до нього, отримавши українське громадянство з рук Президента України у 2015 році, він є українським політиком, який знаходиться в опозиції до діючого політичного режиму. Позбавлення громадянства Саакашвілі – це політична розправа над опонентом.

Схоже, що влада на чолі з Президентом захопилася боротьбою з опонентами більше, ніж розвитком країни та підвищенням рівня життя людей. Саакашвілі в якийсь момент став неконтрольованим владою, в результаті чого і позбавлений громадянства. Це нагадує позбавлення громадянства в епоху Брежнєва радянських дисидентів.

Ще два роки тому, у 2015 році, Саакашвілі їздив та агітував за кандидатів від БПП. У Чернігові агітував за провладного кандидата Березенка, під час місцевих виборів агітував за міських голів. У другому турі, під час виборів житомирського міського голови, Саакашвілі приїздив та агітував за Сергія Сухомлина. Тоді до Саакашвілі не було жодних претензій і усі документи були правильними. Однак, тільки-но ситуація змінилася, знайшлися обставини, щоб позбавити Саакашвілі громадянства України.

Влада в Україні живе за принципом «друзям – усе, а ворогам – закон».

Це вже не перший випадок політичної розправи. Якщо влада взялася будувати в країні диктатуру (залякати парламент, «зачистити» незалежні ЗМІ, перерозподілити бізнес, взяти під контроль громадські та антикорупційні організації), то кінець її вже близько.

Кожного разу в Європі шлях диктатури був приречений на поразку. Франко, Салазар, Чаушеску, Мілошевич – у кожного з них свій шлях з однаковим фіналом.

В Україні також був «легітимний», який хотів збудувати диктаторський режим. Створюючи Межигір’я, він, напевно, мріяв бути при владі вічно. Перебуваючи у Ростові, він, можливо, й зрозумів, що Україна – це не Росія, і тут не можна збудувати авторитарну та диктаторську країну.

Політична гра з позбавлення громадянства – це такий собі «пізній період радянського застою», в якому політичний маразм владної еліти хотів перемогти розум. Але схоже на те, що кінець цієї влади вже близько.

Микола Череднік