Валерій Онопрієнко: «За два роки – змін багато. Але головне – я тепер вдома!»

Валерій Онопрієнко: «За два роки – змін багато. Але головне – я тепер вдома!»

Два роки тому у Житомирі звістка про те, що директор Житомирського комбінату силікатних виробів, колишній депутат міської ради кількох каденцій Валерій Онопрієнко пішов служити до лав Збройних сил України, лунала не лише гучно чи сенсаційно, але й трохи загадково.

Адже не кожного дня і далеко не у кожному місті України траплялися випадки, коли успішний, відомий та авторитетний чоловік покидав мирне життя і йшов служити до війська. Тому наше перше запитання у розмові із Валерієм Онопрієнком, яка відбулася вже через два роки після початку його служби, стосувалося причини, яка спонукала Валерія Васильовича до такого вчинку.

- Взагалі нічого дивного і сенсаційного у своєму дворічному перебуванні у складі 46-го батальйону спецпризначення «Донбас-Україна» я не бачу. Звісно, за два роки, які в основному пройшли спочатку у зоні АТО, а потім – у зоні проведення операції об’єднаних сил, довелося побачити чимало подій, зустрітися із багатьма людьми, із якими у мирному житті я навряд чи міг мати зустріч, – каже Валерій Онопрієнко. – Але якщо відповідати на ваше запитання, то треба зауважити, що наприкінці 2016-го – на початку 2017-го року в Україні панували дещо інші суспільні настрої. Маю на увазі волонтерський рух, який хоча й втрачав свої масштаби зразка 2014-2015 років, все ж таки був достатньо масовим. Увага до військової операції на Донбасі два роки тому була іншою. Годі казати, що наприкінці 2016-го року були іншими сподівання наших людей. Тому мені, як людині із військовою освітою, досвідом служби і навичками бойового офіцера, також хотілося долучитися до того, чим по суті жила країна. Тим паче я розумів, що контракт, який я укладав терміном на рік, не стане для мене особливим випробуванням, яке буде неймовірно тяжким.

- Але служити Вам, Валерію Васильовичу, довелося не рік, а два…

Відео дня

- Так, для мене це була певна несподіванка, але так сталося. Завершення терміну мого річного контракту припало на період, коли мій батальйон проходив період ротації, а новачків нікому було просто навчати. Зауважу, що навчити новачків правильно і вміло служити в умовах постійних обстрілів та бути у стані повної готовності до можливого «контакту» із супротивником – завдання критично важливе для будь-якої військової частини. За рік, який я прослужив у батальйоні «Донбас», у мене з’явилося багато друзів з числа бойових побратимів, із числа волонтерів, які нам допомагали чим завгодно. Звідси – особливе ставлення до того, щоб людям, які щойно прийшли до війська і, тим паче – потрапили, по суті, на передову, передати максимум знань, умінь та навичок, які ніким не писані, не зазначені у військових статутах чи інструкціях. Кожна війна має свої особливості і свій «почерк», а тому все це варто враховувати кожному, хто прибуває у район так званої «операції об’єднаних сил».

- Виходить, ваш річний контракт перетворився у дворічний тому, що Ви вважали своїм обов’язком передати досвід новоприбулому поповненню?

- Я не стану переповідати усіх тих подій, які відбувалися упродовж обох років моєї недавньої військової служби. Але зазначу, що після того, як ми підготували поповнення батальйону, я все ж таки збирався додому. Проте сталося так, що батальйон «Донбас» влітку минулого року потрапив у район усім відомої Світлодарської дуги, де служити довелося у винятково напружених умовах очевидного загострення ситуації. Скажу так: я відчував, що покинути військову частину, де я став своїм, де мене поважали і головне – сподівались на мій військовий досвід, я просто не міг. Потім, коли ми відійшли вже на відпочинок, виявилося, що у Збройних силах України контракт укладають лише на рік чи на два. Тому довелося служити повних два роки.

- Все ж таки це дуже тривалий термін за будь-якими мірками, а особливо – в умовах війни.

- Так, що б і хто не казав, на війні час спливає по-іншому. Якщо не вдаватися до деталей військового побуту, то скажу просто – це дуже важка праця в умовах реальної небезпеки життю людей. У моєму випадку – життю моїх підлеглих, яких я навчав не лише на зборах і полігонах, а головним чином – на позиціях в умовах безпосереднього протистояння із противником. Зауважу, наш батальйон спецпризначення «Донбас-Україна» вважався і вважається елітною військовою частиною саме завдяки гарній військовій виучці особового складу і головним чином – завдяки дисципліні, яку запровадило командування батальйону. Про нашого комбата «Філіна» розповідають багато цікавих речей, але те, що «Донбас-Україна» воював винятково успішно і майже без втрат – значною мірою саме його заслуга.

- І все ж таки без втрат не обходилося?

- На жаль, так. Вже наприкінці моєї служби наш батальйон зазнав відчутної втрати, коли 2-го квітня 2019 року внаслідок дуже потужного обстрілу загинула кулеметниця Яна Червона та її побратим Олексій Мілютін.

-  За яких обставин сталася ця трагедія?

- Бліндаж, у якому знаходилися бійці, під час обстрілу потрапив під обстріл 152-міліметрових гаубиць. Сила снарядів виявилася потужнішою від тих укріплень, які ми збудували, а тому шансів вижити для тих, хто по суті потрапив у вогняну пастку у зруйнованому бліндажі, не було. Зауважу, що подібні обстріли є грубим порушенням так званих «мінських домовленостей». Таке траплялося і раніше, але якраз у цей день противник вдало використав коригування свого вогню за допомогою безпілотників. Тому вогонь виявився таким вражаюче прицільним і з такими жахливими наслідками.

- Валерію Васильовичу, у зведеннях зі сходу України час від часу лунає інформація про запровадження перемир’я. Наскільки часто вони траплялися і які наслідки мали?

- Про перемир’я ми дізнавалися не лише із новин по телевізору, але й по тому, як розвивалися події вздовж так званої лінії межування. По-перше у нас, на фронті, перемир’я мали певні назви. Бували «шкільні» та «посівні» перемир’я, оголошувалися і новорічно-різдвяні чи великодні перемир’я. Цікаво, що супротивник використовував цей час для зміцнення своїх фортифікаційних укріплень. До речі, ресурси для цього із того боку витрачалися астрономічні. Якщо наші бліндажі будувалися в основному за рахунок кількашарового дерев’яного перекриття, то супротивник часто облаштовував бліндажі та доти із бетону. Знову ж таки для цього під час перемир’я на позиції «сєпарів» прибувала спеціальна інженерно-саперна  техніка. Звісно, усім зрозуміло, звідкіля вона прибувала.

- Взагалі присутність Росії на тому боці «лінії фронту» довелося відчути?

- Ще й як. Ми навчилися безпомилково визначати, хто здійснює артобстріли наших позицій. Коли це роблять кадрові артилеристи Збройних сил Російської Федерації, це відчувається за прицільністю, кучністю потрапляння снарядів та мін. Знову ж таки росіяни повністю забезпечують позиції та розташування бойових порядків «сєпарів» засобами електронної протидії. Це призводить до того, що, наприклад, наші безпілотники втрачають керованість і будь-яку ефективність. І навпаки – їх безпілотники в умовах радіоелектронного супроводу завдають нашим частинам відчутних втрат. У цьому ЗСУ ще суттєво відстають від найновішого військового обладнання, яке постійно надходить із Росії і часто випробовується на Донбасі.

- Але загалом, Валерію Васильовичу, за той час, який ви провели по суті на передовій, у Збройних силах України зміни таки сталися?

- Звісно, що так. Насамперед це відчувається у якості нашого спорядження, зручності та функціональній досконалості усіх зразків військової форми службовців ЗСУ. Щодо військового спорядження і озброєння, то тут ми відстаємо, бо супротивник весь час отримує найновіше озброєння, яким оснащена нинішня армія Російської Федерації. Зрозуміло, тут ми маємо вживати якомога рішучіших заходів для досягнення паритету в якості оснащення та озброєння. Водночас мушу зазначити, що ЗСУ сьогодні відчувають гостру нестачу офіцерів і загалом особового складу у частинах, що беруть участь в операції об’єднаних сил. Ну і тепер про те, що дошкуляє нашій армії найбільше. Це так звана «позиційна війна». Хоча про її згубний влив на бойовий дух військових, які перебувають здебільшого в окопах та бліндажах, військові знають, проте на Донбасі наша армія вже втомилася від «окопного сидіння». Потрібні рішучі й ефективні дії, у яких військові мають відчувати свою значимість, дух та настрій. Ну і водночас за потреби – визначати свої помилки, слабкі місця, які варто негайно виправляти.

- А тепер, після дворічної служби в ЗСУ, вам доведеться звикати до нового життя… Відчуваєте зміни, які сталися тут за вашої відсутності?

Відчуваю, ще й дуже відчуваю. Це, мабуть, тема для окремої розмови, але зміни таки сталися. І знову ж таки, на жаль, – не на краще! Але, як кажуть, нам своє робить. В тилу інакше, ніж на фронті, але ніхто не сказав, що легше. Але тепер я вдома, я – у Житомирі, і цьому дуже радий!

- Зичимо Вам швидкої адаптації до мирного життя і, звісно, швидких, зримих успіхів у мирному житті!

- Спасибі за побажання, за розмову і, як кажуть, – навзаєм!

Розмову записав Микола Корзун

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Житомира за сьогодні
12:39 135 таких викликів щодо домашнього насильства опрацювали бердичівські поліцейські з початку року 12:20 Вбив сусіда і закопав на своєму городі – жителя Бердичівського району засудили до 14 років позбавлення волі 12:00 Дворічний хлопчик постраждав під час ДТП на вулиці Покровській у Житомирі photo_camera 11:39 У цей вечір розквітнуть жоржини. Співачка Наталія Бучинська презентує нову концертну програму у Житомирі (Новини компаній) play_circle_filled photo_camera Від читача 11:37 Кіберполіція запрошує долучитись до соціального проєкту BRAMA 11:19 Подружжя з Житомира організувало злочинну схему продажу гуманітарних автомобілів для ЗСУ photo_camera 11:10 Мистецтво розмови: як володіти англійською мовою впевнено та природно після курсів (Новини компаній) 11:01 У Народицькій ТГ виявлено самовільну порубку 11-ти дерев вільхи 10:40 Віталій Бунечко: Дякую усім, хто боронить нашу країну та унеможливлює просування окупантів photo_camera 10:21 Відкрито реєстрацію на весняну сесію Школи місцевого самоврядування 10:00 Житомир попрощався з двома Захисниками - "на щиті" повернулися Сергій Гончарук і Андрій Горобець 09:39 Ще 840 окупантів знищені на українській землі 09:21 Оперативна інформація станом на 06.00 19 березня 2024 року щодо російського вторгнення 09:00 19 березня: яке сьогодні свято, прикмети, традиції і погода у Житомирі 17:57 У житомирському ліцеї створили унікальну платформу навчання на уроках захисту України 17:28 Ірина Верещук подякувала Житомирщині за прийом евакуйованих українців із Донбасу 17:00 У лікувальних закладах Житомира потрібні донори крові 1-, 4- 16:40 Житомирян запрошують на вечір поезії "Балансування" 16:20 Підтримай акцію “Lots of Socks” та допоможи родинам, де є сонячні дітки 16:00 У Тетерівській громаді виявили сховок зі зброєю photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Житомирі Ваші відгуки про послуги у Житомирі
keyboard_arrow_up