Георгій Буравков: Влада готує фальсифікації за схемою місцевих виборів 2006 року

Він розповів нам, що всі минулі роки займався сім'єю та спортом, але зараз не може стояти осторонь подій, які відбуваються у його рідному місті Житомирі та всій країні в цілому.

Історія людини, яка особисто пройшла через репресії та тиск влади під час передвиборчої кампанії 2006 року, особливо важлива для розуміння того, що відбувається зараз в регіонах і містах під час виборчої кампанії президента України.

«Я переміг на міських виборах 2006 року, незважаючи на всі перешкоди, але влада хотіла свого кандидата та пішла на повні фальсифікації та тиск, і, навіть незважаючи на це, я виграв абсолютно всі суди, тому і були призначені повторні вибори міського голови у 2006-му році. Щоб не дозволити мені знову демократичним шляхом обратися міським головою, проти мене була одразу порушена кримінальна справа – таким чином влада позбавила мене права брати участь у політичному житті Житомира», – розповідає Георгій Буравков.

Сьогодні ми маємо схожу ситуацію у всіх містах нашої країни, влада та особисто Петро Порошенко готуються до повних фальсифікацій президентських виборів. Це стає зрозуміло не тільки за рейтингом діючого президента, а і за технологіями, які задіяв штаб Порошенка.

Вже багато українських ЗМІ оприлюднили інформацію стосовно агітаторів партії «Солідарність», які займаються тим, що збирають особисті дані людей у містах і селах, та людей з команди президента, які відповідають за керування та забезпечення цієї мережі грошима, на жаль, швидше за все, нашими грошима – грошима платників податків.

«Та ж сама схема була задіяна і в 2006 році під час горезвісних виборів міського голови Житомира, тому я маю повну картину того, що саме буде далі відбуватися і за яким сценарієм буде діяти влада в нашому рідному місті Житомирі та, найімовірніше, по всій країні. Чому я у цьому впевнений? Тому що ті ж самі люди, які зараз керують містом та областю, були задіяні у процесі фальсифікації виборів міського голови 2006 року, а тепер будуть задіяні у фальсифікації президентських виборів у місті Житомирі та Житомирській області», – говорить Георгій.

• То хто вони і чому ми не повинні дати їм можливості зробити це знову?

Людиною, яка була призначена у 2006 році, саме призначена, а не обрана міським головою, є Шелудченко Віра Тимофіївна, а людиною, яка була сірим кардиналом та її заступником, був Ігор Гундич, який в наш час є людиною президента та губернатором Житомирської області, а також його заступник Олексій Ясюнецький, який також пройшов не одну виборчу кампанію разом з цією командою.

• Отже, як саме були сфальсифіковані вибори 2006 року?

Після підрахунку голосів бюлетені не одразу потрапили в територіальну виборчу комісію міста Житомира, а спочатку їх завезли в обласну адміністрацію, а тільки потім в міську територіальну комісію. На це порушення звернули увагу майже всі члени комісії, навіть незважаючи на те, що в ній були й представники тодішньої провладної партії «Наша Україна», яку представляла Шелудченко, – все одно було прийняте та й одразу проголосоване рішення за перерахунок голосів.

Майже одразу після цього багато членів комісії відчули величезний тиск не тільки на себе, але і на своїх рідних та близьких. Одного з членів комісії було побито, він навіть не зміг прийти на чергове засідання, а з’явився тільки через певний час. Також намагалися провести заміну членів комісії, так би мовити, заднім числом.

Координатором та ідеологом всіх цих дій був тоді друг та соратник президента Петра Порошенка, на той момент чинний народний депутат від «Нашої України» Павло Жебрівський. Саме він дав команду відкрити вночі кабінет, де знаходився сейф з мокрими печатками, та одразу під тиском та шантажем проголосити Віру Шелудченко новим міським головою.

Після цього ухвалою суду рішення цієї сесії було заблоковано, а окремою ухвалою суду було зобов’язано прокуратуру міста порушити кримінальну справу відносно ряду членів комісії, які брали участь у фальсифікації підрахунку голосів. Суд прийняв рішення дозволити перерахунок голосів, що після цього було і зроблено, але після відкриття мішків з бюлетенями було виявлено фальсифікацію великої частини бюлетенів.

• Що трапилось далі, невже все місто залишилося без міського голови?

Протягом півроку місто залишалося без міського голови, а будь-яка інформація стосовно тих подій блокувалася владою. Незважаючи на це, я йшов у суди та отримував перемогу за перемогою, доводячи свою правоту в юридичній площині.

• Де ж тут роль чинного губернатора Гундича та його зама Ясюнецького, і як саме вони були задіяні у фальсифікаціях?

У той час Гундич був начальником штабу Віри Тимофіївни Шелудченко, а в суді її інтереси представляв на той час нікому не відомий юрист Олексій Ясюнецький. Справа в тому, що у той час, коли я боровся у судах, Шелудченко перебувала у кабінеті міського голови та незаконно виконувала його обов’язки. Не маючи на це права, вона керувала містом, але не мала права підписувати жодні документи та проводити сесії, бо вважалася нелегітимною і добре про це знала.

Вони звільнили всю мою команду і залишили тільки одного мого заступника Івана Адамовича Заінчковського. Він був заступником з фінансів і мав право підпису документів, як і міський голова, мав право другого підпису. Сесії проводив секретар ради, а всі фінансові документи підписував Заінчкрвський.  

• Що трапилось через півроку?

Коли влада зрозуміла, що я виграю всі суди, інстанція за інстанцією, вони залучили «важку артилерію». Були задіяні декілька міністрів та група народних депутатів з провладної тоді партії «Наша Україна». Вони почали тиснути на суди та людей, які мене захищали, і таким чином через деякий час змогли продавити рішення апеляційного суду, який виніс ухвалу не на нашу користь. А щоб я не міг прийти на це засідання і захистити себе, за ніч до судового засідання було відкрите фальсифіковане кримінальне провадження, і мене просто видавили з міста, та тільки у 2013 році я зміг стати потерпілою стороною у цьому процесі.

• Чому Ви вважаєте, що рішення було прийнято під тиском і навмисне затягнуто?

Дуже просто, тому що остаточне рішення з цього питання було винесено тільки в березні 2011-го року не на мою користь, тому що це вже було безглуздо – пройшло п'ять років, коли і Віра Тимофіївна перестала бути мером, а вже трохи пізніше, у 2015 році, Ігор Гундич очолив передвиборчий штаб кандидата на міського голову Сергія Сухомлина та приєднався до партії «Солідарність».

• Як Ви вважаєте, чи варто було йти Вам до кінця та навіщо все це було тодішній владі?

Якщо повернути час, то я би не пішов у політику взагалі. Мене переслідували, мій бізнес вкрали, мою перемогу та моє чесне ім’я заплямували, але я тут і до цих пір веду боротьбу, і, що важливо, я крок за кроком перемагаю.

Що стосується тих, хто тоді дорвався до влади, то можу просто зачитати документ, який маю у себе на руках. Вам одразу стане все зрозуміло:

Витяг з матеріалів Головного КРУ України в листі за підписом заступника Голови КРУ І.Б. Стефанюка за № 08-14/42 від 20.01.2010 року, це під час каденції Віри Тимофіївни, де вказувалося, що тільки за один об'єкт приватизації – кінотеатр «Україна» – не доплатили 6 мільйонів гривень, на той час це був майже мільйон доларів. Цей об’єкт також у власності представників цієї команди, теперішнього міського голови від партії «Солідарність» Сергія Сухомлина. А таких об'єктів загалом вказано 115! А скільки землі було роздано під виглядом сінокосів! Це було ноу-хау влади, коли рекреаційні зони, які заборонено взагалі чіпати, спочатку передавали під якісь угіддя, а потім вже міняли цільове призначення і забудовували.

Також у документі фігурує незаконна передача квартири у 2006 році (саме коли було відкрито кримінальну справу проти мене прокуратурою) одному з високопоставлених працівників тієї ж само прокуратури. Ви тільки уявіть собі масштаби корупції! Та ще багато іншого. Ці матеріали я також публікував і в соціальних мережах та в ЗМІ, копію можете знайти і на моєму особистому сайті.

• Чому Ви вирішили розказати все це тільки зараз?

По-перше, я неодноразово робив заяви у ЗМІ та розказував все з початку до кінця в газетах і на телебаченні, це легко перевірити. По-друге, у 2006 році голова територіальної комісії О.П. Сімонов написав заяву на ім'я Генерального прокурора про злочин і виклав всю цю ситуацію: як фальсифікація відбувалася, як відкривалася кімната, відкривався сейф, як відбулася незаконна сесія та оголошувалося незаконне рішення. Кримінальну справу не було порушено. Він написав також відкритий лист Президенту, Голові Верховної Ради, і все це було проігноровано. Прийшла відповідь з прокуратури, що в діях вказаних осіб немає злочинного умислу. Але для того, щоб розібратися, є умисел чи ні, кримінальну справу потрібно спочатку відкрити, провести розслідування, а тільки потім може бути прийнято рішення.

• Як ця вся історія може вплинути на президентські вибори у місті Житомирі та інших містах?

Люди, які відповідальні за ці злочини та фальсифікації, тепер знаходяться на найвищих посадових ланках владної вертикалі. Вони будуть усіма силами чіплятися за владу та захищати себе та свого президента Порошенка і його партію, тому що саме він привів їх у ці владні кабінети та дав монополію на владу.  

• Що ви можете порекомендувати, як саме діяти і що роботи пересічним житомирянам та українцям?

Насамперед я закликаю всіх кандидатів об’єднатися та піти єдиною силою проти влади на вибори, по-друге, не вестися на маніпуляції, не продавати свої голоси та ні в якому разі не давати свої особисті дані, – це схема, яку використовує команда Порошенка на цих виборах.

• Чи встигли Ви особисто визначитися зі своїм вибором кандидата в президенти?

Звичайно, незважаючи на те, що я – політик, також я є безпартійним і завжди розраховував на довіру та авторитет виборця. Тому тепер, коли я сам стою перед вибором, керуюсь саме цим принципом. На цих виборах я буду підтримувати Юлію Володимирівну Тимошенко. Я вважаю, що у неї достатньо авторитету та довіри, щоб змінити життя українців на краще.

Руслан Мороз

Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.