Пропонуємо до вашої уваги першу частину розповіді про найвідоміший музей Житомира.
Дана стаття була підготовлена одним із засновників музею космонавтики ім. С. П. Королева – Володимиром Федоровичем Нікуліним, почесним громадянином м Житомира і будівельником космодрому Байконур і почесним краєзнавцем Євгенієм Романовичем Тіміряєвим для Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції, яка повинна відбутися на початку жовтня цього року у Житомирі на тему: «Музейна справа на Житомирщині: історія та сучасність». Конференція присвячена 155-річчю заснування Житомирського обласного краєзнавчого музею та 50-річчю заснування музею космонавтики ім. С. П. Корольова.
Але у зв'язку з тим, що в статті є критичний матеріал, який не відповідає ювілейному заходу, стаття на конференцію не була прийнята і її в категоричній формі відмовилися розміщати у збірнику матеріалів конференції. Самі матеріали мають неабияке значення для історії нашого міста, саме тому ми вирішили розмістити на шпальтах нашої газети трохи скорочену версію статті. З повною версією наші читачі можуть ознайомитися на сайті нашого видання.
Створення меморіального будинку-музею академіка
С. П. Корольова
Повідомлення ТАРС про те, що 16 січня 1966 року на операційному столі помер Сергій Павлович Корольов, лягло в основу зародження ідеї створення музею. Із газетних і журнальних статей світ дізнався, що академік народився у м. Житомирі, – це викликало хвилю емоцій і надихнуло сучасників на ідею увічнити пам'ять про С. П. Корольова – двічі Героя соціалістичної праці, лауреата Державної премії, академіка, видатного вченого в галузі практичної космонавтики, засекреченого й нікому тоді ще не відомого земляка.
У лютому 1966 року голова Житомирського міськвиконкому Віктор Януліс та секретар міськкому КПУ Ярослав Ткачук, перебуваючи у відрядженні у Москві, зуміли подолати засекреченість, зустрілися з матір'ю Сергія Павловича – Марією Миколаївною Баланіною. У розмові жінка згадала своє життя у Житомирі й на розгорнутій мапі показала будинок, в якому жила родина Корольових. Ним виявився двоквартирний житловий будинок по вул. Леваневського, 5 (колишня вул. Дмитрівська).
Повернувшись до Житомира, В. К. Януліс відразу розпорядився провести капітальний ремонт із переплануванням вказаної квартири, посилаючись на спогади Марії Миколаївни. Займатися створенням меморіального будинку-музею академіка С. П. Корольова було доручено директору міського Будинку культури Захару Давидовичу Гурвичу. За цей час З. Д. Гурвич кілька разів їздив до Москви, щоб особисто зустрітися з Марією Миколаївною Баланіною, а також з дружиною Сергія Павловича – Ніною Іванівною Корольовою. Впродовж зустрічей він насамперед цікавився деталями інтер’єру квартири, описом меблів, інвентарю, збирав експонати. Марія Миколаївна передала музею старовинне дзеркало, посуд та інші предмети побуту, а Ніна Іванівна – костюм Сергія Павловича та глобус.
Завдяки самовідданій праці Гурвича, до 1970 року було закінчено ремонт і облаштування квартири. Довгоочікуване відкриття відбулося 1 серпня 1970 року. На урочистості приїхали Марія Миколаївна з онукою Наталією Сергіївною і правнуком Андрієм. Після мітингу вона перерізала стрічку біля вхідних дверей і вперше за 62 роки переступила поріг своєї колишньої квартири, відновлений інтер’єр якої її приємно вразив.
Меморіальний будинок-музей академіка С. П. Корольова був переданий на баланс Житомирського обласного краєзнавчого музею і став його відділом. Спочатку роботу будинку-музею організовували троє працівників. Старший науковий співробітник Есфіра Геннадіївна Розенблат (Лісневська) виконувала обов'язки завідувачки, на зміну якій згодом прийшла Жанна Миколаївна Бєлова.
Великий інтерес у відвідувачів з перших днів функціонування будинку-музею викликали факти про життєвий шлях науковця та його діяльність в освоєнні космічного простору, однак експозицій на цю тему не було. 10 вересня 1974 р. завідувачем відділу був призначений Юліан Павлович Руденський, який енергійно взявся за створення експозиції музею. З цією метою він встановив зв'язок із соратниками та рідними С. П. Корольова, а також підприємствами, які спеціалізувалися на виготовленні космічної техніки. Новий завідувач контролював хід і якість ремонтних робіт, замовляв стелажі, шафи та інші необхідні меблі. 7 січня 1977 року, до 70-річчя від дня народження С. П. Корольова, відбулося урочисте відкриття нової експозиції меморіального будинку-музею, яка розповідала про життя та діяльність конструктора, а також перші кроки в пізнанні космосу. Ця експозиція фактично стала початком створення музею космонавтики.
Створення Житомирського музею космонавтики ім. С. П. Корольова
Відкриття меморіального будинку-музею академіка С. П. Корольова сприяло популяризації міста, а відтак Житомир став осередком зустрічей соратників Корольова. Члени делегацій обговорювали можливість збільшення площі музею, а також її укомплектування натуральними експонатами. Так і сталося, коли у 1978 р. виставковий комітет Академії наук СРСР передав у Житомир 10 одиниць експонатів виставки, яка вже закрилася у м. Пхеньяні (КНДР), зокрема перший штучний супутник Землі, останню сходинку ракети-носія «Схід», спусковий апарат космічного корабля «Схід», автоматичну міжпланетну станцію «Венера-7», «Лунохід-2», штучні супутники Землі «Електрон-1», «Електрон-2», «Інтеркосмос-1», глобус Місяця та бюст К. Е. Ціолковського. За відсутності приміщення подаровані експонати, запаковані в дерев'яні ящики, знаходилися просто неба у дворі краєзнавчого музею. Такі обставини не сприяли подальшій передачі експонатів Житомиру.
У той час діяла спільна постанова ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР, яка забороняла проєктування та будівництво об'єктів культури без дозволу Ради Міністрів СРСР. У травні 1981 року голова облвиконкому В. А. Кременицький зателефонував референту Радміну СРСР з питань культури із питанням можливості отримати дозвіл на будівництво музею космонавтики на батьківщині С. П. Корольова. У відповідь почув відмову, адже «народження Корольова не є підставою для будівництва музею». Після цієї розмови питання про будівництво музею було закрито, однак необхідність розширення приміщення не зникала.
Ініціативу та винахідливість проявив перший заступник голови міськвиконкому Володимир Федорович Нікулін. У переліку об'єктів культури, заборонених будувати без дозволу Радміну, він не знайшов такого об’єкта, як склад. У пошуках потрібного проєкту Нікулін, гортаючи альбом типових проєктів, натрапив на навіс літнього типу для зберігання сільськогосподарської техніки, який мав відповідні форму та розміри. Тож обхідними шляхами виставкова зала повинна була бути побудована як павільйон для зберігання космічної техніки. Розробили проєкт такого павільйону в зимовому варіанті, який без реконструкції та витрат після введення в експлуатацію міг стати виставковим залом. Споруду розмістили навпроти меморіального будинку-музею академіка С. П. Корольова, щоб не порушувати прилеглу забудову ХIХ століття та з розрахунком можливого розширення павільйону. Замовником виступило управління капітального будівництва міськвиконкому.
Наявність затвердженої проєктної документації відкрила дорогу до Держплану УРСР. Були виділені ліміти підрядних робіт та фінансування за кошт республіканського бюджету. У кінці 1986 року роботи закінчились, і у січні 1987 р., якраз до 80-річчя з дня народження С. П. Корольова, об'єкт був переданий для створення експозиції.
Павільйон для зберігання космічної техніки відразу перейменували в будівлю «Космос». Наявність даної будівлі була підставою прийняти Постанову Радміну УРСР № 256 від 24 липня 1987 року «Про утворення музею космонавтики ім. С. П. Корольова у м. Житомирі». Відповідно до наказу управління культури облвиконкому № 193 від 04.11.1987 р. «Про створення Житомирського музею космонавтики ім. С. П. Корольова», відділ краєзнавчого музею «Меморіальний будинок-музей академіка С. П. Корольова» був ліквідований, а 26 співробітників переведені в штат музею космонавтики ім. С. П. Корольова. Директором музею була призначена Ольга Андріївна Розенцвайг (Копил). Для створення експозиції було вирішено залучити народного художника А. Гайдамаку, а також художників В. Федорова, В. Труханського, В. Жизцова, М. Шевченка.
З огляду на те, що збір експонатів розпочався задовго до створення експозиції, її сценарій виходив із уже наявних експонатів і деталей. Складність збору експонатів майбутньої експозиції полягала в тому, що всі підприємства, які працювали з космічною тематикою, були засекречені. Тож спершу потрібно було знайти підприємство, а потім домовитися про передачу того чи іншого експоната.
В. Ф. Нікулін, Є. Р. Тіміряєв
Далі буде…
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер
Ігор
Йому також належить недобудова на території Музею, яка за експертними висновками має численні порушення, про що є відповідне судове рішення.
Попри отримання обманним шляхом подання на почесного громадянина міста від покійної Ольги Копил за обіцянку добудувати нормальне приміщення музею; дев'ятирічну судову тяганину з музейниками за порушення будівництва; заказні неправдиві статті, на кшталт цієї, в різних ЗМІ (але за одним і тим же авторством), Нікулін вперто, як Герострат, намагається влізти в історію Музею і не залишає спроби взяти над ним шефство.
Як повідомили мені працівники фондосховища музею космонавтики на мій запит «Які експонати отримав музей за допомогою Нікуліна?», отримав відповідь: «Книжку про те, як Нікулін "створював" музей космонавтики».
Поява цієї книги - то окрема історія обману працівників музею «почесним громадянином».
Чи не набридло Руслану Морозу писати відверту багаторічну джинсу від Нікуліна? Чи поняття «журналістська етика» не стосується даної особи?