Житомирський академічний обласний театр ляльок в суботу відкрив свій 85-й театральний сезон новою виставою «Легенда про Житоми́ра».
Це досить нова форма роботи з глядачем, і вона справила чудове враження. Навіть сама Руслана Новикова, режисер-постановник вистави, не утрималася від емоції в Фейсбуці: «Нарешті прем'єра відбулася! Початок життя нової легенди нашого міста. Неймовірне щастя – бачити втілення часточки своєї душі на сцені! Щиро дякую команді однодумців, яка натхненно творила разом зі мною: автор - Ольга Башкирова, художник – Пилип Азаренко, хореограф – Мішель Ткачук, композитор – Алексей Кривошея. Також дякую Сергію Леонідовичу Мисечку за підтримку. Пишаюся вами, актори: Костянтин Милько, Тетяна Фрайденбергер, Кондратович Олександр. Ми це зробили! І всім небайдужим, хто долучився до створення цього дійства, – дякую!»
Самі учасники творчого процесу так прокоментували свою роботу і прем’єру.
Руслана Новикова, режисер-постановник прем’єрної вистави:
«Ідея творити дану виставу виникла спонтанно. Вся наша команда вважає, що у кожному місті повинні бути свої легенди, і чим більше їх буде, тим краще. Наша легенда була створена навколо історичної версії. Нібито у 882 році дружинник Аскольда і Діра Житомир, після вбивства князя Олега, прийшов на землі житичів і оселився тут. До речі, там, де зараз стоїть пам’ятний знак заснуванню міста, було поселення житичів. І ось, взявши за основу цю версію, ми створили легенду про Житомира. Створювали ми її разом з Ольгою Башкіровою, доктором наук, доцентом кафедри української літератури та компартивістики Київського університету ім. Грінченка.
Ми від щирого серця дуже хочемо, щоб легенда ввійшла в історію Житомира і ви всі приходили та насолоджувалися цією легендою разом з дітьми. Повірте, буде цікаво і для дітей, і для дорослих».
Пилип Азаренко, художник-постановник, зазначає: «Вистава створювалась задля міста, ми хотіли, щоб у міста була своя легенда, яка б стала фішкою міста. Сценографічний образ вистави – це капище, ми намагалися зробити цю виставу в обряді і зробити максимально художньо-язичницький обряд. Тому у сценографії ми використовуємо руни, актори як символи ідолів та символи стихій природи, усі ляльки та декорації зроблені по мотивах слов’янських візерунків, кожний знак є символом. У сценографії я намагався жодну деталь не робити просто так, усе має глибоке значення. Мені було дуже комфортно працювати з командою Житомирського театру ляльок, я у цьому театрі запрошений художник, атмосфера була дуже дружня, всі горіли цією виставою, і хочеться ще!»
Мішель Ткачук, хореограф-постановник, розповів: «Як створювалися певні па та пластика для акторів та ляльок, я зараз коротко вам розповім. У восьмому – на початку дев’ятого століття була певна пластика, як людей, так і звичаїв та обрядів. Саме завдяки обрядам ми створили пластику для акторів та постановки вистави. Рухи були відібрані, щоб було більш яскраво та ми мали змогу передати атмосферу восьмого століття на нашому майданчику. Пластика акторів теж створювалася легко, доступно, щоб це було комфортно як для акторів, так і для ляльок. Ми створювали перш за все магію і казку для наших дітей».
Актор Костянтин Мілько прокоментував: «Я зайнятий у виставі, котру ми сьогодні представляємо, – "Легенда про Житомира". Саме я виконую роль Житомира. Але сказати, що я виконую головну роль – не можу, тому що всі актори, що з’являються на сцені, кожен їх образ, несе дуже велике змістовне навантаження, яке рівноцінно розбите на усіх учасників вистави. Чому хочу порадити завітати у наш театр саме на цю виставу? По-перше, ми – житомиряни – маємо дійсно знати, звідки пішла назва нашого міста, і саме ця вистава вам про це розповість. Особисто я вважаю, що головна фішка цієї вистави – це музика. Кожен актор має прожити виставу і від чогось відштовхуватися, для мене це саме музичний супровід. Наш композитор Олексій зміг створити надзвичайну музику. Це зроблено без будь-якого плагіату та в найкращих традиціях Ханса Ціммера, який створював музику для найкращих голлівудських бестселерів. Я вам гарантую, що ви отримаєте величезну насолоду від перегляду цієї легенди».
Руслан Мороз, Марія Кравчук
№ 15 від 17 квітня 2024
Читати номер