Зелень для Трійці, або Чи можна любити Бога і не любити свою землю

Це свято дуже давнє. Його коріння виходить з часів Євангелії. Саме в цей день на апостолів, послідовників Ісуса Христа, зійшов Святий Дух, який символізує триєдність Бога. З цього дня Бог послав апостолам дар розмовляти різними мовами. І саме цей день вважається Днем народження Церкви. Християнські та древньоязичницькі традиції святкування Трійці тісно переплетені між собою й співіснують до сьогоднішнього дня.

За давними звичаями Трійцю святкують 3 дні. Господині до неї ретельно готуються: наводять в будинку чистоту, прикрашають житло свіжими гілками клена, берези, верби, липи, квітами і травами, що символізує процвітання і новий життєвий цикл.

Субота перед святом є поминальним днем. Люди в храмах запалюють свічки за упокій померлих родичів. Особливо моляться за тих, хто помер передчасною смертю, вважаючи їх жертвами підступних русалок. До свята жінки печуть пироги, готують м’ясні та рибні закуски. У деяких регіонах в цей день фарбують яйця в зелений колір.

Перший день – Зелену неділю – у народі вважають днем активності й підступності русалок та іншої міфічної нечисті. Зелень, якою прикрашають будинки, є захистом і оберегом від них. Вранці в цей день в храмах відбуваються святкові богослужіння. Потім люди йдуть один до одного в гості. Починаються масові гуляння, ярмарки.

Другий день свята називається Клечальним понеділком. Після служби священики йшли на поля читати молитви з проханням до Бога благословити майбутній урожай.

На третій, Богодухів день, існувала ще одна важлива традиція – всі неодружені хлопці йшли свататися до дівчат. Вважалося, що якщо посвататися на Трійцю, а одружитися на Покрову, то сім'я проживе довго і щасливо багато-багато років. Дівчата «водили тополю», в ролі якої була незаміжня дівчина – перша красуня на селі. Її наряджали вінками, стрічками, гілками та водили по дворах. Зустріти Тополю вважалося дуже доброю прикметою. У цей день в колодязях освячували воду.

Кожного року перед святом на вулицях нашого міста з'являється безліч торговців, які продають трави для прикраси житла. Здавалося б, традиції – це святе! І дійсно, для більшості мешканців нашого міста це велике свято починається зі служби в Божому храмі.

Для прикраси будинків ті, хто не може сам принести зелень, купують у продавців. Маленький заробіток для багатьох дуже важливий. Але при цьому автор статті став свідком, як продавці обламують гілки з дерев, що ростуть прямо на вулицях Житомира. Така подія відбувалася на маленькому ринку на розі вулиць Довженка та Великої Бердичівської. На прохання не ламати дерева в місті продавці відреагували своєрідно і різко: «Це зелене свято, значить, не заважайте нам заробляти!» Довелося застосувати в повній мірі вміння переконувати, щоб припинити подальше знищення дерев. Чи варто навіть велике свято того, щоб через пару зароблених гривень були знищені зелені насадження? Це, скоріше, не віра в Бога, і навіть не жага наживи. Це те, що в народі називають кугутизмом. Коли зникають тільки посаджені квіти з клумб, знищуються огорожі, розбиваються вітрини і ламаються стенди. І при цьому люди цілком поважного віку насправді не можуть зрозуміти, чому їх засуджують за такі дії. Можна в цьому звинувачувати кого завгодно. А швидше за все, винні ми самі. Адже це не кожен з нас, побачивши неприйнятну поведінку, зробить зауваження. Швидше за все ми пройдемо повз. Так, святкуючи Святу Трійцю, чи віруємо ми дійсно в Бога, якщо дозволяємо собі бути байдужими?

Руслан Мороз