У неділю 6 грудня 2020 року багато шанувальників таланту Володимира Шинкарука, його друзі, учні, знайомі зустрілися біля власних екранів комп’ютерів або смартфонів, щоб в онлайн-режимі згадати про Митця.
Митця саме з великої літери – Володимира Федоровича Шинкарука.
«Вже минає шоста річниця, як з нами немає великого генія творчості! Було надзвичайно хвилююче брати участь у цьому вечорі.. Світла Вам пам’ять, Володимире Федоровичу!» - саме такі коментарі залишали глядачі під відео.
Зустріч була підготовлена ГО «Пісенний Спас» та кафедрою мистецької освіти ЖДУ ім. Івана Франка.
Шинкарук Володимир Федорович (19 серпня 1954 р. - 6 грудня 2014 р.) український поет, прозаїк, композитор, бард-виконавець. Професор Житомирського державного університету імені Івана Франка. Почесний громадянин Житомира. Член Національної спілки письменників України (2006).
Переклав українською мовою поетичну п’єсу Карло Гоцці «Король-олень» (поставлена в Житомирському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги в 2011 році, режисер Петро Авраменко) та п’єсу Біла Маноффа «Сич і кішечка» (поставлена в театрі Житомирського музичного училища імені Віктора Косенка в 2012 році, режисер Григорій Артеменко).
На жаль, ми не можемо вберегтися від певних технічних форс-мажорів, чомусь відеозапис частини конференції не зберігся. Збережену частину можна можна буде переглянути згодом на youtube каналі Пісенного Спасу.
Теплі щирі слова і цікаві спогади відомих українських митців Наталії Сумської, Анатолія Гнатюка, Євгена Коваленка, студентів випускників з Казахстану, колег по університету, іноземних колег з Університету Казимира Великого, що в Польщі тримали увагу учасників конфернції більше трьох годин. Василь Зверєв виконав під гітару одну із пісень митця. Вірші у виконанні студентів та школярів, зокрема молодшого онука Володимира Шинкарука Віктора Селіванова, юного артиста з Бердичева Петра Петрука, що виконав Баладу про матір заставили багатьох плакати. Жартівливі гумористичні вірші Заповіт вчителя, еротичний етюд заставили плакати від сміху. Світла пам'ять світлій людині!
«Я щасливий, що побачив, яка величезна кількість людей зацікавлена в моєму житті, в моїх піснях, моїх віршах, моїй прозі. Скільки людей готові віддати найдорожче, щоб мені стало легше. Це мене дуже зворушує, це накладає на мене величезну відповідальність, бо я знаю, що виграю цю страшну боротьбу і треба буде віддячувати» - розповідав в одному із інтерв'ю Володимир Шинкарук.
Помер Шинкарук Володимир Федорович у Житомирі 6 грудня 2014 р.
Наприкінці зустрічі донька Володимира Федоровича Ірина Шинкарук написала:
«Закінчилася наша зустріч онлайн, згадували тата, читали його вірші, звучали його пісні, Плакали, сміялися!.. Дякую за пам'ять, за тепло ваших душ, люблю!»
Останній сольний концерт Володимира Шинкарука «Дідове літо»можна переглянути ТУТ.
Руслан Мороз
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер