Топ-5 книг: підбірка сучасної української літератури, щоб відволіктися
Хороша книга – один з кращих способів трохи відволіктись від потоку новин та відпочити. Ділимось підбіркою сучасної української літератури.
«Амадока» – Софія Андрухович
Понівечений до невпізнаваності в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: чоловік не пам’ятає ні свого імені, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапоті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію.
Амадока — найбільше в Європі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською катастрофою Східної Європи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яті? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншої людини?
«Музей покинутих секретів» – Оксана Забужко
Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму.
Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус» (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури. Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда – про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
«Простими словами» – Ілля Полудьонний , Марк Лівін
Якщо ви переживали схоже й не могли втямити, у чому річ – ця книжка для вас. У ній журналіст Марк Лівін і психотерапевт Ілля Полудьонний простими словами розповідають про емоції та почуття. Вони вчать розшифровувати повідомлення, що приходять у чат із самим собою: «Ти вже кілька днів сумуєш. Зверни на це увагу». Або: «Здається, ти заздриш другові, який знайшов нову роботу. Може, тобі теж час щось змінити?». Структурно книжка складається з 20 розділів. Кожен присвячується окремому почуттю чи емоції: злості, заздрості, образі, сорому, самотності тощо.
«Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття» – Ярослав Грицак
Перша редакція цієї книжки побачила світ ще 1996 року. Також її можна назвати першою популярною історією України, яку, за словами автора, можна «читати без брому» і яка стверджує принципову нормальність української історії. У новому виданні виправлено деякі неточності та похибки попередніх видань, а також додано нові розділи, зокрема розділ, присвячений двом останнім десятиліттям незалежної України, аж до часів революції 2013–2014 років, війні з Росією та передвиборним тижням 2019 року.
«Моя мандрiвка у Країну морпіхів. Із щоденника капелана» – Андрій Зелінський
«Моя мандрівка у Країну морпіхів» – це щоденник капелана і морського піхотинця. Під час війни на Сході України отець Андрій Зелінський був пліч-о-пліч із воїнами, ділив із ними їхню тривогу й неспокій, підтримував, проводжав у засвіти бойових побратимів, дивився в очі смерті й цінував кожен новий день.
Ця книжка про те, як важливо прагнути до перемоги і розуміти, що найважливіша перемога – над самим собою; про те, як важливо мріяти, не зупинятися і вірити у нездоланну силу добра.
Марія Кравчук
