У її серці для зими та холоду місця нема, та в картинах талановитої художниці його вдосталь. У своїх шедеврах зображає і квіти, і гори, і бурхливе море...
Вона помічає те, чого не помічають інші. Навіть маленька квітка, зображена на великому полотні, є не просто малюнком, а справжньою картиною, яка має власний сюжет і зміст.
Народилася Анастасія в маленькому місті Донецької області. У дитинстві зовсім не цікавилася малюванням, більше полюбляла спорт, але за станом здоров’я перестала тренуватися і почала танцювати. У школі була дуже активною дитиною, як тоді говорили, «літала понад хмарами». Маленька Настя росла без батька, але назвати свою сім’ю неповноцінною не може. У неї був дідусь, з яким і на риболовлю ходили, і новорічні іграшки ремонтували.
Навчання в університеті дало дівчині справжню школу життя: тоді прокинулися і наполегливість, і сила волі, і амбіційність, і самостійність. Бувши студенткою, займалася науковою діяльністю: писала статті, виступала на конференціях, проводила дослідження.
До Житомира Анастасія приїхала на навчання в агроекологічний університет, де і зустріла свого супутника життя. З майбутнім чоловіком вона вчилася на одному факультеті, в паралельних групах. Це не було кохання з першого погляду, пара почала зустрічатися на четвертому курсі, до цього просто спілкувалися, адже мали спільних друзів.
Закінчивши в Житомирі бакалаврат, молода сім’я поїхала в Польщу навчатись на магістратурі. Бралися там за будь-яку роботу, щоб і себе забезпечити, і батькам допомогти, тому після важких трудових буднів хотілося відпочити як фізично, так і духовно. Якраз тоді вона і вирішила зайнятися творчістю. Знаходила в соцмережах уроки й таким чином потихеньку вивчала різні техніки малювання. А через деякий час після зондування Інтернету у волонтерському напрямку натрапила на благодійну організацію в своєму місті.
Спочатку художниця прийшла до фонду, щоб віддати картини, і запропонувала свою допомогу, якщо це буде потрібно. Відтоді проводила вільний час з дітьми від 1 до 5 років, які мали розумові відхилення, та проводила різні розвивальні вправи та ігри. У фонді дівчина пробула недовго, але, за її словами, це була подія, яка змінила всі життєві поняття і цінності. Власницю пензля надихнула робота волонтера в Польщі, й вона вирішила віддати кілька своїх картин на благодійний аукціон.
Після роботи продовжує займатися улюбленою справою. «А як же ж без малювання?! День, прожитий без малювання, не має сенсу!» – зауважує дівчина. Анастасія Арсєєва – дуже емоційна, життєрадісна та цілеспрямована людина. Любить усмішку, а тому кожен, хто зображений на її портретах, випромінює любов та радість.
Приємно, що творчість цієї художниці поширена за кордоном. Хоча малювати вона почала два роки тому, у мистецькій галереї можна помітити вишукані пейзажі, натюрморти, портрети. Надихає художницю весь навколишній світ. От тільки дівчина дивується, що не всі люди помічають створену Богом красу.
Нині Арсєєва може сказати, що мистецтво також кардинально змінило її життя. Цього року молода художниця повертається до Житомира і планує навчатися на факультеті психології. У майбутньому хоче присвятити своє життя та роботу саме дитячій арт-терапії. Виставляючи свої та дитячі малюнки, планує продавати їх, щоб збирати гроші на лікування дітей.
Слідкуйте за новинами Житомира у Facebook, Telegram, Instagram та YouTube.
№ 15 від 17 квітня 2024
Читати номер