Карантин – не завада мистецтву

Про нововведення, які приніс карантин, дистанційну підготовку до вистав та фестиваль у Хмельницькому нам розповіли директор – художній керівник Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. І. А. Кочерги, заслужений працівник культури України Наталія Ростова та керівник літературно-драматургічної частини театру Антоніна Рябенко.

• Як довго театр вже перебуває на карантині?

Наталія Ростова: Зайшли ми на карантин 17 березня, як і всі. Ми як би призупинили свою роботу і працювали дистанційно. З 12 травня ми розпочали роботу у звичному руслі, а 21 серпня розпочали новий театральний сезон.

• Як змінився ваш графік роботи в період карантину?

Наталія Ростова: З травня ми ще не працювали на публіку, але у нас було багато творчих планів у цей період. Ми закінчували роботу над великою прем’єрою «Дарагой таварищ Бог» режисера Наталії Тімошкіної, саме цією прем’єрною виставою ми закрили театральний сезон. Також у  нас з’явилась нова творча ідея – робота з симфонічним оркестром. 

Потім ми розпочали роботу над поновленням вистави, і якщо наші глядачі слідкували за нами, то помітили, що ми щотижня виходили в ефір у Facebook і звітувалися потижнево, що за цей період дистанційної роботи було виконано.

Вийшли ми на роботу у травні і приступили до репетиційнного періоду. Після відпустки, коли ми вийшли, це було 1 серпня, на художній раді ми вирішили, що 77-й театральний сезон ми відкриємо набагато раніше, ніж у попередні роки. 

Ми завжди відкривалися чи наприкінці вересня, чи на початку жовтня. Цього року розпочали сезон 21 серпня, тому що в той момент настав період, коли нам дозволили працювати за новими нормами, які нам диктували Міністерство охорони здоров’я і постанова Кабінету Міністрів: до 50% від кількості нашого глядацького залу. Ми дуже плідно попрацювали у серпні-вересні.

• Що нового приніс карантинний режим у життя театру?

Ніна Рябенко: Що приніс нам карантин? Ми випускали такий дайджест «За залізною завісою» і онлайн показували глядачам свою роботу, трішки відкривали роботу за лаштунками, показували, як працюють цеху, як відбувається підготовка до вистав. 

Коли нам забороняли спочатку показувати вистави для глядача у приміщенні, ми почали практикувати театр просто неба. У нас і раніше були такі ідеї, але, як то кажуть, руки не доходили, а карантинні норми нас до цього спонукали. 

Ми небагато встигли зіграти таких вистав, але ми стільки надивилися різних локацій. Режисери їздили по всьому місту, у них було багато задумок, ми навіть їздили в парк у «клітку». Виявилось, що там неймовірно класний танцювальний майданчик, навіть у тому зараз зруйнованому стані. Ми хотіли зібрати волонтерів, прибрати і зробити театральну сцену. 

У нас була задумка там зіграти «Вія», «Show must go on», і режисер Петро Авраменко хотів навіть відновити виставу «Забути Герострата». Все зупинилось лише на тому, що там немає куди техніку підключити.

На відкритих майданчиках у нас пройшли аншлагові вистави. Навіть самі вистави по-іншому заграли, «Кайдашева сім’я» під вербою у дворі була надзвичайно колоритною. Ми планували лише раз зіграти, але за заявками глядачів, ми ще двічі зіграли. Плануємо практикувати такі вистави в майбутньому, не зважаючи на карантинні події. 

У нас з’явилось багато креативних ідей, карантин нам додав нового жару, ми почали нестандартно мислити і шукати креативні виходи з ситуації.

Наталія Ростова: Театр свою роботу не зупиняв, ми працюємо у повному обсязі і з новим позитивним настроєм. Знаєте, це той випадок, коли тобі щось заважає працювати, а ти починаєш докладати ще більше зусиль, щоб працювати ще інтенсивніше.

Навіть коли ми працювали дистанційно, репетиції проводились в онлайн-режимі. Режисери давали завдання акторам, і навіть народжувались нові музичні проєкти та ідеї для вистав.

• Онлайн-покази вистав також проводили?

Ніна Рябенко: Як і всі театри, ми почали пробувати онлайн-роботу. Але у зв’язку з тим, що у нас якісних телеверсій вистав немає,  для цього відповідно потрібна спеціальна апаратура, нам цей задум  не вдався.

Ми розуміємо, що 21 століття, діджіталізація нам потрібна, і у нас тепер в планах дуже багато різних онлайн-проєктів, над якими ми працюємо. Але наразі це не онлайн-покази вистав, тому що ми хочемо, щоб офлайн-театр, його жива енергетика збереглась. 

Зараз ми орієнтовані більше на популяризацію самого театрального мистецтва. Червоною лінією наших дій стало розуміння того, що театр – це жива енергетика і можлива лише офлайн, глядачі мають розуміти елітність мистецтва саме театрального. У Європі театр вважається елітним, високим мистецтвом, ми хочемо, щоб і в нашій країні розуміли цю високу майстерність.

• Чи змінився потік людей?

Ніна Рябенко: Наразі ми працюємо менш ніж 50% глядачів у залі, і глядач трохи побоюється ходити в театр у зв’язку з карантинними подіями. 

Ми побачили дуже приємну для нас аналітику, як змінилась публіка за цей час – зараз до нас ходять самі театрали. Частіше приходять одні і ті ж люди, що дуже приємно. Вони навіть відверто кажуть нам, що розуміють, яка зараз важка ситуація склалась, і ходять, щоб нас підтримати. Ми навіть на сподівалися, що у нас є такі глядачі.

• Знаю, що нещодавно ви були на фестивалі у Хмельницькому. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

Ніна Рябенко: Так, нещодавно ми були на фестивалі у Хмельницькому з моновиставою. Ми отримали багато схвальних відгуків. Режисери і весь колектив приїхали задоволені своєю роботою. Програма була фестивальна, а не конкурсна, тому призових місць не було, але цей фестиваль для нас був, як ковток свіжого повітря.

Наталія Ростова: 13 листопада ми брали участь у фестивалі, він називається «Face to face». Це новий фестиваль, ми були запрошені, там було багато інших театрів з усієї країни. Показали себе на високому рівні. 

• У якому режимі працюєте зараз? 

Наталія Ростова: Сьогодні ми працюємо над новорічним дитячим репертуаром. Працюємо в суворих межах, бо не знаємо, яка буде ситуація у найближчому майбутньому. 

Карантин вихідного дня трохи зіпсував наші плани, бо у нас, як і у всіх, у вихідні приходять багато глядачів і в основному це діти. Саме тому ми не призупиняли репертуар дитячих вистав. Зараз діти ходять набагато рідше, але ми продовжуємо працювати, бо розуміємо, що діти нас люблять і скучили за нами. 

Цьогоріч ми запровадили інтерактивну дитячу виставу на малій сцені. Вистава буде у формі гри на 20-30 осіб. Ще готуємось діток зустрічати на свято Святого Миколая. Звичайно ж, ми будемо дотримуватися всіх карантинних норм. Також зараз ми працюємо над новою ігровою програмою перед ялинкою. 

Поновили ми нову виставу «Смішні гроші» режисера Петра Авраменка. І 9 грудня буде нове народження цієї вистави, будуть нові актори. 

• Яким чином зараз намагаєтесь привабити глядача?

Ніна Рябенко: У нас, як у студентів: перший рік ти працюєш на заліковку, а потім вона на тебе. Так і ми так багато років працювали на свій авторитет, зараз у глядача не виникає сумнівів, що у нас буде гарна вистава, і нам лише потрібно оприлюднити графік роботи, як замовлення одразу з’являться. 

Окрім репертуарних листівок, які ми розносимо по всіх закладах у місті, ще пости у соціальних мережах.

Наталія Ростова: Ще хочу додати, що у нас вже закінчується робота над новим проєктом, який називається «Банзай або мистецтво крокувати», це музично-поетичний перформанс. Це буде прем’єра для нашого оркестру. 

Ми розпочали репетирувати, коли були дистанційно. І сьогодні ця програма уже на виході. У нашого молодого креативного диригента з Києва буде перша прем’єрна робота, і вона заснована саме на оркестрі. 

Глядачі зможуть побачити наш оркестр у новому обліку. Не знаю, чи встигнемо ми виступити для глядача, але обов’язково здамо на художню раду нашу прем’єрну роботу.

Дуже вам дякую за розмову. А наших глядачів хочеться закликати відвідувати театр частіше, адже там дотримуються карантинних норм і дуже вас чекають.

Марія Кравчук