Хрещення Русі - народження нової цивілізації!

У день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира відзначається державне свято День Хрещення Київської Русі-України.

Традиційно щороку в столиці відбувалася велелюдна урочиста Хресна Хода вірних Української Православної Церкви від Володимирської гірки до Києво-Печерської Лаври та молебень біля пам'ятника князю Володимиру.  Цьогоріч, у зв’язку з карантинними обмеженнями, було прийнято непросте рішення - не проводити Хресну Ходу. 

Жителі Житомирщини читають житіє святого князя з особливим трепетом. Адже князь Володимир був сином Святослава від древлянської княжни Малуші. У Коростені усі бажаючі можуть побачити скульптуру Малуші з маленьким Володимиром. 

Виховував Володимира брат його матері, іскоростенський князь язичник Добриня. На початку життя князя  Володимира було яскравим прикладом язичництва. Він підступно вбив свого старшого брата і став княжити в Києві. Він завоював нові землі, упокорював народи. У нього було п'ять дружин і численні наложниці. На Київських горах він встановив ідолів, яким стали приносити людські жертви. Першими відомими мучениками на Русі за віру в Христа стали Фео́дор та Іоанн. Язичники, підбурені волхвами, умертвили юнака Іоанна, який за жеребом повинен був бути принесений в жертву язичницьким богам, і його батька Феодора, який намагався протистояти натовпу і викрити помилковість язичницького віровчення. Обставини їх смерті справили на Володимира сильне враження, і він почав сумніватися в істинності язичницької віри.

На запрошення князя до Києва приходили проповідники з різних країн: посли від болгар-мусульман, які жили за Волгою, німці-латиняни, іудеї і греки. Князь розпитував про їхню віру, і кожен пропонував йому свою віру. Але найсильніше враження справив на нього православний грецький проповідник, який на закінчення своєї бесіди показав йому картину Страшного суду. За порадою бояр, Володимир відправив десять мудрих мужів, щоб випробувати на місці, чия віра краща. Коли ці руські посли прибули до Константинополя, то велич Софійського храму, дивовижний спів півчих і урочистість патріаршої служби підкорили їх до глибини душі: «Ми не знали, - говорили вони потім Володимиру, - на землі ми стояли або на небі». А бояри тут же йому зауважили: «Якби віра грецька не була кращою за інші віри, не прийняла б її бабуся твоя Ольга - наймудріша з людей».

Володимир вирішив хреститися. Але був уражений сліпотою.

У такому стані, подібно до апостола Павла, він пізнав свою духовну неміч і приготувався до великого таїнства відродження. Володимир хрестився з іменем Василій. При виході з купелі, він прозрів душевними і тілесними очима і в радості вигукнув: «Тепер я пізнав істинного Бога!».

Далі Великий Князь хрестив Русь. Вибір християнства призвів до виникнення не просто нової держави - нової культури, нової цивілізації.

Як сказав академік С. С. Аверинцев, «на очах у здивованої Європи раптом виникає з варварської країни на краю світу держава зі світовою культурою, світовою релігією. І це відразу було ознаменовано розквітом давньоруської цивілізації». Поширення грамотності, поява літописання, розвиток архітектури, літератури, мистецтва. Київська Русь починає карбувати свою золоту монету, входить в загальноєвропейський культурний простір. І все протягом життя декількох поколінь. І звичайно - міжнародний авторитет! 

А головне - Великий князь Володимир відкрив усім нам єдиний істинний шлях Спасіння.

***

Головна нерозгаданість святого князя Володимира - таємниця не історична і не політична. Вона людська, навіть загальнолюдська. Таємниця в тому, як грішник міг стати святим. Давайте спробуємо її розгадати.

У А. К. Толстого є чудова поема «Песнь о походе Владимира на Корсунь», вона і допоможе нам відкрити головну таємницю князя. І хоча Толстой не знав, що до приїзду в Херсонес Володимир був уже хрещений, - в цьому історики утвердилися пізніше, зате особливе чуття дозволило поетові вловити щось вкрай важливе в характері князя.

Ось монах (мних) християнин переконує язичника Володимира в істинності християнської віри:

«Добро,- сказал князь,

когда выслушал он

Улики царьградского мниха, -

Тобою, отец, я теперь убежден,

Виновен, что мужем

был стольких я жен,

Что жил и беспутно, и лихо.

Что богом мне был то Перун,

то Велес,

Что силою взял я Рогнеду,

Досель надо мною, знать,

тешился бес,

Но мрак ты рассеял, и я в Херсонес

Креститься, в раскаянье, еду!»

Тут не тільки войовничий характер Володимира, який звик все вирішувати силою! Тут ширше - тут рішучість! Щира, гаряча готовність відкинути від себе «звіра» і прийняти Бога, саме це стало тим важелем, який дозволив відбутися такому неймовірному перевороту на 180 градусів: від грішника до святого. Благодать, що дарується під час Таїнства Хрещення, впливає на всіх. Але від людини залежить, наскільки вона зуміє цей дар прийняти і розпрощатися з гріховним в собі. Наскільки глибинно (по слову митрополита Антонія Сурозького) вона відкриє себе Богу.

Андрій Козаченко