Свого часу нашій землячці журналістці Софії Демчук вдалося зустрітися з чоловіком, який був дублером Володимира Висоцького в культовому фільмі «Місце зустрічі змінити не можна».
Його звуть також Володимир, він – одесит, а ще він майстер кия – професіонал-більярдист. Чоловік приїздив до нашого міста на більярдний турнір і поділився спогадами про роботу з Володимиром Семеновичем.
У той час в Україні було всього дві громадських більярдних: одна – у Києві, і одна – в Одесі. Фільм знімався на Одеській кіностудії, і потрібна була масовка – люди, які ходять в казино. Дивна річ: набрати таких людей виявилося не так уже й просто. Справа в тому, що багато хто грав на гроші, а таким людям засвіт у кіно був ні до чого.
Одесит Володимир Іванов грав у більярд краще за всіх і, на відміну від інших, зважився зніматися. У фільмі грав Висоцький. Обидва Володимири – однолітки. Висоцький любив кіно, а Іванов – більярд. Все склалося, і сміливий одесит вирішив спробувати щастя в кіно.
За прикладом Іванова пішли й інші більярдисти. Володимир Львович каже: «Не пішов би я – інші б теж не пішли».
«Висоцький взагалі не грав у більярд. В епізоді один удар він виконав сам. Це зняли, і це його робота називається. Нас цілий тиждень знімали. Потім вони це комбінували, різали. А цей удар я йому поставив і розповів, як бити. Він перший раз спробував, що це таке, вдарив – і забив», – розповідає Володимир Іванов. Цей удар називається «абриколь» – куля вдаряється об борт і падає в лузу.
«Я так поставив, що там було важко не забити. Але все-таки це зробила людина, яка до цього ніколи не грала», – говорить Володимир Іванов.
Усі інші «фокуси» виконував Володимир Іванов. Фото відомого більярдиста зробила фотограф Анна Ковальчук. Пізніше фото опублікував знаменитий актор, який зіграв одну з колоритних ролей у «Місці зустрічі…», – Станіслав Садальський.
«Правда, майстер кия все ж “засвітився” у картині – з ним Жеглов вітається за руку, входячи у більярдну. Висоцький приїхав разом із Владі, яка під час зйомки сиділа біля входу в більярдну на лавці. Морячки-курсанти, що проходили повз, завмерли, побачивши її, а потім один з них прошепотів: «Хлопці, та це ж Марина Владі! Та сама! Йдемо в більярдну, там, мабуть, Володя Висоцький кулі катає!» – написав Садальський.
Як ми вже писали, бабуся Володимира Висоцького (батькова мати) Дебора Бронштейн – з Житомира. Вона народилася 1891 року в сім’ї Овсія Бронштейна і Раїси Райх. Згідно з даними дослідника Руслана Кондратюка, будинок, в якому жили предки всесвітньовідомого барда й актора, стояв на перехресті вулиць Покровської (Щорса) та Грушевського (Котовського), неподалік обласної бібліотеки для юнацтва.
У наші дні пам’ять Володимира Висоцького вшановують у різних куточках світу. Шанувальники несуть квіти до численних пам’ятників та інших знакових місць, пов’язаних з Висоцьким. А в храмах кожен може поставити свічку за упокій душі раба Божого Володимира. Висоцький пішов у вічність за 3 дні до Дня пам’яті рівноапостольного великого князя Володимира – святого, чиє ім’я носив. Володимир Великий приніс на нашу землю світло Святої Православної Віри. По Волі Божій один з найулюбленіших поетів нашого народу був названий на честь Володимира Хрестителя. Саме творчість Висоцького у той складний атеїстичний час давала багатьом нашим співгромадянам надію і прищеплювала істинні цінності. Як сказав нещодавно один з акторів: «У часи радянські лише з театру можна було слово Бог почути і з пісень Висоцького».
Андрій Козаченко
№ 8 від 28 лютого 2024
Читати номер
Виктор Конев