Поет Олександр Пушкін стверджував: «Одной любви музыка уступает, но и любовь – мелодия…».
Коли говорять про музичну творчість другої половини 19 століття, то завжди згадують Антона і Миколу Рубінштейнів. Братам судилося залишити яскравий слід у світовій і вітчизняній музичній творчості.
Історики стверджують, що їхні предки були родом із Житомира. У 1813 р. дідусь знаменитих музикантів бердичівський купець 2-ї гільдії Рувин Рубінштейн був нагороджений золотою медаллю «За усердие». Під час війни 1812 р. із загарбником Наполеоном він пожертвував 50 коней для армії. У 1831 р. у Свято-Миколаївській церкві Бердичева (тоді місто адміністративно підпорядковувалось Житомиру) купецьке сімейство Рубінштейнів прийняло православну віру. Серед хрещених був дворічний Антон Рубінштейн, що став знаменитим російським піаністом, композитором, заклав основи професійного музичного навчання в Росії.
Сім'я переселилася в архаїчну Москву. Глава сімейства Григорій Рубінштейн відкрив олівце-шпилькову фабрику, а мати Калерія Христофорівна займалася вихованням і освітою дітей. Вона зуміла прищепити своїм дітям любов до музики. Дитина добре навчається музичному мистецтву в тих сім'ях, де батьки вміють грати на музичних інструментах та володіють майстерністю спонукати своє дитя грати і пізнавати музику. Після декількох років домашнього навчання брати стали вчитися в одного з кращих приватних професійних викладачів Москви (музичних шкіл у той час не було) Олександра Віллуан. Через кілька років Антон Рубінштейн поїхав до Європи, де продовжив навчання. Тут до нього приходить слава віртуозного піаніста, він пише перші музичні твори.
У 1848 р. повернувся в Росію. У Петербурзі Антон Рубінштейн дає фортепіанні концерти і приватні уроки гри. У кінці 50-х років 19 століття його визнають майстром фортепіанної гри. У 1859 р. під його керівництвом у Петербурзі створюється Російське музичне товариство. У 1868 р. шефство над товариством бере велика княгиня Олена Павлівна Романова, і з цього року воно іменується як Імператорське російське музичне товариство. Мета товариства – поширювати музичну освіту і зробити класичну музику доступною для широкого загалу.
Антон Рубінштейн прагнув закласти міцні основи професійної музичної освіти. У 1862 р. за участю однодумців він зміг відкрити у Петербурзі першу в Російській імперії консерваторію. У ній навчатимуться великі українські композитори, серед яких і житомирські композитори Михайло Скорульський, Віктор Косенко. Композитор і організатор професійної музичної освіти Антон Рубінштейн з перервами до 1891 року очолював Петербурзьку консерваторію і викладав (серед його учнів був Петро Чайковський), керував оркестром і хором. Він встигав гастролювати і займатися просвітницькою діяльністю. Для нього просвіта полягала в тому, що він давав безкоштовний концерт гри на фортепіано для учнів і проводив бесіду з ними.
У Москві рідний брат Микола Рубінштейн теж розвинув бурхливу діяльність з розвитку музичної цивілізації у місті. Він закінчив юридичний факультет і працював чиновником, але музика була стрижнем його життя. Кинувши противні папірці, занурився у бурхливу концертну діяльність. Був визнаний видатним піаністом і диригентом. Талановитого музиканта приймали в себе найбагатші люди Росії. Перед ним відкрилися широкі можливості збирати кошти для реалізації передових ідей щодо розвитку музичної освіти.
У 1860 р. організував Московське відділення Російського музичного товариства, беззмінним головою якого був до кінця свого життя. Навколо себе зібрав однодумців, які любили музику і зробили чималий внесок для розвитку музики і музичної освіти. Наприклад, одним з них був Юргенсон П.І. – організатор музично-видавничої справи, який зробив друковані ноти доступними для широкого кола любителів музики. Тоді не було техніки, яка б відтворювала мелодії, тому значення нот, та ще в провінції, було велике. Князь Трубецькой М. П. був не тільки меломаном, а й вкладав свою працю і великі суми у розвиток музичної освіти (сьогодні таке уявити неможливо). Соратником Рубінштейна був князь Одоєвський В. Ф. – знаменитий письменник і музичний теоретик. Плодом діяльної дружби однодумців, що об'єдналися навколо Миколи Рубінштейна, було відкриття кількох приватних безплатних музичних класів, в яких викладали найвідоміші музиканти міста. Всі витрати взяло на себе музичне товариство. Товариство по суботах давало симфонічні концерти з надзвичайно широким репертуаром від європейських класиків до російських композиторів-сучасників. На концерти йшла не тільки дворянська публіка, а й студенти, чиновники, гімназисти. Зал був завжди переповнений.
1 вересня 1866 року у Москві відкрилася консерваторія. Ініціатором створення вищого музичного професійного навчального закладу був Микола Рубінштейн, а співзасновником – його друг Микола Трубецькой. Першим директором став Микола Рубінштейн. У 40-і рр. 20-го століття серед викладачів Московської консерваторії був наш земляк професор Борис Лятошинський.
Микола Рубінштейн написав ряд фортепіанних п'єс і романсів. Його учнями були видатні музиканти і піаністи, наприклад Калиновська Н. Н., Танєєв С.І., Муромцева Н. А., Зограф-Дулова О. Ю., історик піанізму Геник Р. В., Зилоти А. І. та німецький музикант Еміль фон Зауер.
Далекі предки братів Рубінштейнів жили у Житомирі та Бердичеві. Праця братів-музикантів прийшла до Житомира у вигляді створення музичного товариства, при якому у 1905 р. відкрилися музичні класи. У 1911 р. на базі класів запрацювало музичне училище. За радянських часів (1919-1991) у Житомирі музична освіта отримала найширший розвиток і підтримку від держави. У нашому місті народилися і творили українські композитори, частина з них вчилася або викладала в консерваторіях, які відкрили талановиті брати. Як раніше, так і сьогодні Житомир називають музичним містом. Працю і творчість братів Рубінштейнів за значимістю можна порівняти з роботою іншого великого уродженця нашої землі Сергія Павловича Корольова, котрий проклав дорогу в космос. Грецьке слово «космос» означає – красивий і впорядкований простір. Брати Рубінштейни на нашій Батьківщині проклали дорогу у музичний космос і тим увічнили свої імена.
Ігор Александров
№ 11 від 20 березня 2024
Читати номер