Віктор Скоковський: «Щоб побудувати успішну кар’єру, потрібно мати міцний «тил» – родину, яка тебе підтримує»

Підприємницькою діяльністю займаюсь із 1992 року. Фірму «Житомиркомфортбуд» очолюю з 2008 року. Наразі я директор та співвласник. Раніше займався загальним будівництвом, а під час кризи змінив спеціалізацію у напрямку виготовлення  лазень, саун та камінів.

Під час кризи загальне будівництво майже припинося, тому довелося шукати  варіанти. Навіть тоді було не настільки тяжко, як зараз, адже становище в країні аж надто нестабільне.

До школи пішов у 5-річному віці, а закінчив, коли було 14 років. Тоді до вищих  навчальних закладів приймали з 15-ти років.

Дитинство було не таке «веселкове», як у теперішніх дітлахів. Найяскравішим спогадом був, хіба що, приїзд циркачів.

За освітою я будівельник. Освіту обрав самостійно, адже в родині один займаюся цією галуззю.

Наразі складність роботи у тому, що немає тих об’ємів, які були раніше. У зв’язку із ситуацією в країні не можна реалізувати всі ідеї та проекти повною мірою. Заважає новоприйняте законодавство, яке не надто сприяє щедрості потенційних клієнтів.

Навіть зважаючи на цю ситуацію, якби довелось починати свою справу знову – розпочав би. У місті немає тих галузей підприємницької діяльності, у яких себе бачу. Та й, пропрацювавши стільки років у будівельній індустрії, знаю свою справу зсередини. Кожному своє. Я, наприклад, навряд чи продавав би комп’ютерну техніку чи займався медіа, адже це не моє. Колись мріяв заснувати власну корпорацію, розширюватись, але наразі це зачекає.

Вважаю, що при виборі професії потрібно йти за покликом душі. Тут не місце фразі «злюбиться, стерпиться», бо навряд воно буде так. Наприклад, моя донька хотіла бути соціальним працівником, але сьогодні ця робота, через свою специфіку, їй не до душі, тому вона її змінила.

Змін не варто боятись – необхідно постійно шукати своє місце у житті.

Маю чудову родину – дружину та двох дорослих дітей. Дружина очолює один із магазинів у Житомирі, син служить у прикордонних військах, а донька працює зі мною – пішла по моїх стопах.

Спосіб життя у мене не кабінетний. Вільного часу мені завжди не вистачає. Постійно їжджу за закупками, веду переговори з клієнтами та банківськими організаціями.

У бізнесі немає друзів – є лише товариші. З багаторічного власного досвіду можу зробити висновок, що довіряти не варто нікому.

Моє хобі – це полювання, таким чином можу відпочити від повсякденних турбот. Також маю так зване «міні-хобі» – різьбу по дереву, але це, скоріше, особисто для себе, ніж для сторонніх очей.

Цьогоріч їздив із сім’єю на відпочинок до Одеси. Взагалі люблю подорожувати; найкраще враження у мене склалось від Їзраїлю. Ще й досі перед очима поїздка до Єрусалиму та відвідини святих місць. За віросповіданням я католик, щонеділі ходжу до костелу.

Не в грошах щастя, але й без них важко. Проте, усіх грошей не заробиш, а здоров’я у нас одне. Коли людина здорова, вона здатна зробити все, а головне –  у неї є до цього прагнення.

Великі гроші – велика відповідальність. Наприклад, маю друзів зі значними статками, які ні на секунду не можуть вимкнути телефон, бо це може призвести до втрати значних коштів.

Щоб побудувати успішну кар’єру, потрібно мати міцний «тил» – родину, яка тебе підтримує. Не скажу, що можу назвати себе успішним, бо ще не реалізував себе на 100 %. Проте, здаватись не збираюся, як то кажуть, є ще порох в порохівницях!

Починаючим бізнесменам раджу не тікати за кордон, а розвивати бізнес тут, бо майбутнє країни – за вами, а ризик – справа благородна.

Не в грошах щастя, але й без них важко. Проте, усіх грошей не заробиш, а здоров’я у нас одне. Коли людина здорова, вона здатна зробити все, а головне –  у неї є до цього прагнення. Великі гроші – велика відповідальність.